Тіна Кароль знайшла надійне плече і опору (фото)

А до Різдва приготувала подарунок для всієї країни – музичний фільм Різдвяна історія з Тіною Кароль, прем'єра якої відбудеться 6 січня в ефірі каналу 1+1.

Тіна, у всіх вже передноворічний настрій. Будинок прикрасили до свята?

– Так. Як і планувала, зробили це разом з Венею. У нього вже канікули, тому змогли спеціально виділити день, щоб купити ялинку, іграшки. Син особисто займався дизайном. Вважаю, діток до такого треба долучати – це розвиває творче мислення, вони починають більш відповідально ставитися до своєї справи.

Дитина повинна розуміти: якщо постарається, під його лісову красуню Дід Мороз покладе гарні подарунки. А взагалі, ми нарядили штук вісім ялинок – у нас на ділянці кілька зростає плюс є у бабусі, і ще штучна в будинку – місця для фантазії вистачає.

Дизайнерів не запрошували?

– Мені дуже подобаються креативні ідеї, але більше люблю займатись декором сама. Так що для мене нарядити ялинку – чергове творче завдання.

Презенти близьким вже пригледіли?

– Ще не всім. Але це приємні клопоти! Завжди хочеться подарувати щось потрібне. Необов'язково дуже дороге! Краще нехай під ялинкою буде кілька маленьких, красиво упакованих подаруночків, ніж один великий. Так набагато цікавіше!

Що для своїх філіппінців (помічники по господарству. – Прим. ред.) приготували?

– Шапки, шарфи, рукавиці, взуття – якось обігріти їх завжди намагаюся. Вони ніяк не можуть звикнути до нашого клімату і весь час мерзнуть. У їхньому будиночку та-а-ак жарко! Іноді жартую: «Що ж ви газ так витрачаєте?» (сміється).

Зовсім недавно був День святого Миколая. Що він приніс Відні?

– Син дуже хотів приставку, щоб грати в гру «Маріо», і плакат з цим героєм. Мені самій подобається ця історія про доброго сантехніка, який бореться з драконом і рятує улюблену принцесу – вона виховує в дитині чоловічі якості, в цій грі немає ні крові, ні страшилок.

Не було причин класти під подушку різочку?

– Ні. Я, звичайно, готувалася до гіршого – як звичайно (сміється). Але Веня дуже старався і в першому класі добре себе проявив. Він заслужив свій подарунок.

А що вам у дитинстві приносив святий Миколай?

– Нічого такого особливого не було. Для мене було важливо, не що я отримаю, а щоб святий Миколай в принципі не забув про мене. Вважаю, це й треба виховувати в дітей: прийшов-значить, ти молодець...

Велике боже провидіння

Колядувати в дитинстві ходили?

– Обожнювала! Перші свої гроші на цукерки саме на цьому і заробила: і по приватному сектору в Івано-Франківську колядувала, і по девятиетажкам.

На створення музичного фільму Різдвяна історія з Тіною Кароль надихнули дитячі спогади?

– Безумовно, вони відгукнулися в мені. Хоча ідея була спонтанною. Спочатку я злякалася. Знаю, що кожна з цих пісень значить для нашого народу і для історії, що вони досі не подавалися у сучасному прочитанні. Тому запитала себе: дозріла чи я як музикант, щоб доторкнутися до цього? Зможу зробити колядки ненудними, святковими, зацікавити людей настільки, щоб їм хотілося слухати ще і ще? І вирішила ризикнути! Це був мій виклик самій собі.

У вас таких дзвінків було багато в цьому році: музичний спектакль, участь в Голосі країни...

– Я б ще додала пісню «Здатися ти завжди встигнеш» – внутрішньо мені треба було максимально відповідати їй. Невимовно рада, що кліп через три тижні в інтернеті подивився мільйон чоловік! Але все це я вже пройшла. А колядки – ще більш серйозний виклик. Після них хочу зробити невелику паузу – занадто витратно це в емоційному плані.

У фільмі дуже гарні костюми. Спеціально готували для цього проекту?

– Частина нарядів – автентичні, колекційні, частина шили самі. Ми зі стилістом оголосили кастинг ідей і розглядали ескізи від українських дизайнерів.

Ви записали пісню Щедрик Софійському соборі, куди не пускають навіть з фотоапаратами. Як вдалося отримати дозвіл для великої знімальної групи і дитячого хору?

– Не знаю, чим заслужила перед Всесвітом таке щастя. Звичайно, все було серйозно – дозвіл отримували через Міністерство культури. Але перепон не було ніде. Напевно, тому, що робили правильну справу.

До речі, на зйомках сталася одна чудова історія. Я познайомилася з двома прекрасними дівчатами – колекціонерами народних костюмів. Багато цікавого дізналася від них про вишивках, про канони створення автентичного образу. В один прекрасний момент вони кажуть: «Така прекрасна декорація! От би в ній ще щось зняти!».

Питаю: «А яку пісню зазвичай співають, коли ворожать? Або яка може звучати як молитва за те, щоб наступний рік став вдалим?». Недовго думаючи, вони наспівали мені пісню на мобільний телефон, і я з першого разу її записала в студії. Вона стала окрасою мого фільму. У ній є прекрасні слова: «Роди, Боже, сливи, щоб всі були щасливі. Роди, Боже, бджоли, щоб всі були здорові...». Ну, де ми ще знайдемо таку простоту і символічність?

У цьому фільмі сина вашої героїні грає учасник шоу Маленькі гіганти Женя Лебедин. Свого Веню не думали долучити до роботи?

– Боюся віддавати дитину на зйомки. Він ще маленький, тільки пішов до школи, їм треба займатися. А Женя... Напевно, це боже провидіння: його звуть так, як звали мого чоловіка. Чудовий хлопчик – добрий, добрий артист! На зйомках було трошки шкода його – дуже втомлювався. Один раз так заснув, що навіть будити не стали. І уявляєте, зйомку в цей день припинили! Ніхто не говорив: «Ми відстаємо від графіка! Втрачаємо гроші!». Ні, сон маленького ангела набагато важливіше.

Ви відправляєтеся в різдвяний тур «Колядки та обрані хіти». Кому пощастить вас почути?

– Це ексклюзивний тур: Львів, Тернопіль, Харків, Дніпропетровськ, Миколаїв. У Палаці «Україна» в Києві заспіваю 7 січня.

Що за море без бігової доріжки?

У нинішньому році у вас було ще одне ризикове – концерт у Сєвєродонецьку. Вас попереджали про можливість замінування Льодового палацу, але ви туди поїхали. Невже взагалі не боялися?

– Це не перша моя гаряча точка. У 2006 році співала для наших миротворців в Іраку – пам'ятаю, вилітали звідти під обстрілами і просто дивом залишилися живі. Потім виступала в Косово...Знаєте, є ситуації, коли ні за що не погоджуся брати участь у якомусь заході – відчуваю, що цього робити не треба. Багато питань так вирішую – прислухаючись до своєї інтуїції. В цей раз те саме ЩОСЬ мені підказувало: все буде добре.

Єдине, я запитала організаторів концерту: «А самі городяни не бояться? Вони точно прийдуть?». Адже це по суті прифронтова зона. Туди давно не їздять артисти. Навіть баскетбольні команди відмовляються там грати – воліють відразу прийняти поразку. «Вас дуже чекають», – запевнили мене.

Звичайно, там дуже складна ситуація – скрізь блокпости, якісь паролі, їхати можна тільки в світлий час доби і тільки у супроводі хлопців з нацгвардії. Глядачі спочатку були дуже напружені. Але я подякувала їм за те, що прийшли, сказала, що разом ми – сила. Всі розплакалися, розслабилися... А далі у них трапився просто емоційний вибух.

Благословення у свого духовного наставника просили перед цією поїздкою?

– Ні. Я кожен свій день починаю з молитов – прочитую всю ранкову службу з молитвослова. Багато відповіді приходять мені саме в цей момент. Може, це і допомогло залишитися собою в такий складний період, коли багатьох артистів почали засуджувати за прийняття тієї чи іншої сторони в політичному сенсі.

Після всіх цих стресів саме час відпочити. У минулому році ви збиралися на зимових канікулах полетіти з Венею в Лапландію. Вийшло?

– Поки що ні. Але обов'язково вийде! Я навіть не знаю, хто з нас туди більше хоче (сміється). Мені здається, я. А ще після концерту в Лондоні 30 січня хочу там ненадовго залишитися, походити по музеях, подивитися щось нове – мені це необхідно для натхнення. Не можу просто сидіти біля моря! Хіба що тільки якщо там бігова доріжка буде (сміється).

У ніч з 31 грудня на 1 січня за традицією співаєте?

– Так, і мені це подобається. Кажуть, як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш, а я хочу в 2016-му бути квітучою, співає і весь час перебувати на сцені. Але завжди вибираю таке місце для виступів, де може зібратися і моя сім'я. Так що на цей раз в Одесу летять і Веня, і мама з татом, і брат.

Що заплановано на новорічні канікули? Можете піти з Венею в кіно, наприклад? Чи це нереально при вашій популярності?

– Чому ж! У нас в програмі – і різдвяні мультики, і «Зоряні війни», звичайно. Я люблю людей, з задоволенням даю автографи. Веня, правда, ревнує: «Чому ти зі всіма фотографуєшся? Ми ж з тобою разом сюди прийшли!». Ділити мене ні з ким не хоче, але терпляче чекає, коли звільнюся (посміхається). Він дуже подорослішав за останній час. Ніколи не думала, що дивлячись на 7-річну дитину, можна собі сказати: ось це моя надія й опора. Я покладаюся на нього. Сподіваюся, коли підросте, візьме кермо влади компанією у свої руки – принаймні, зараз вже бачу деякі задатки підприємця (посміхається).

У кіно ви ходите. А в супермаркет?

– Ой, я люблю продуктовий шопінг! Стільки в магазинах нового з'являється! Особливо обожнюю різні кисломолочні продукти вибирати. Ось м'ясо – не вмію. І готувати його теж не виходить. Рибу -- тільки найгарнішу, червону. До речі, в супермаркет корисно ходити: спостерігаєш за тим, як різні компанії рекламують свій продукт, і аналізуєш маркетингові ходи. Може, і тобі знадобиться. Артист – це теж продукт (сміється).