Дивлячись на своїх знайомих дівчат, я часто дивувалася – як при такому ж доході, що й у мене, вони примудряються жити на широку ногу. Чому вони можуть піти і легко купити сумку за $500, а я ні. Чеки почала збирати, щоб зрозуміти «що я роблю не так?». Ні, вони не «насосали». Правда виявилася набагато прозаїчнішою.
Коли в мене просять у борг, я завжди ставлю два запитання: — на що? — коли віддаси? Можете назвати мене жахливою скнарою, але мені важливо, на що йдуть мої гроші. Коли Марина з криками «Ааа, все пропало, дай $200» — розбудила мене сьогодні вранці, я відразу ж уточнила – навіщо? Взагалі прохання її було для мене дивиним, немає, ця дівчинка «укомплектована» набагато краще за мене, проблем з грошима ніколи не було помічено. Швидше навпаки — шикарне життя, шикарної жінки.
Тут все і повилазило.
У неї, виявляється, три кредитки, на кредитках великі борги, а вона тільки відсотки оплачує. Отримала зарплату – поклала всю її на одну карту, ніби як погасила. Жити на щось треба, тому вона потихеньку витрачає суму, яку поклала. Підходить платіж по другій – вона знімає залишок з першої – кидає, знову витрачає і так по колу. Фактично живих грошей у неї немає, суми боргу банків не зменшуються, а коли ситуація набула зовсім вже катастрофічний відтінок – вона взяла третю кредитку. «Ну, треба ж на щось жити! А ще я завтра в Дубаї вилітаю, треба було терміново оплачувати...» — шедеврально, правда? У підсумку маючи досить непоганий дохід, вона опинилася на межі банкрутства — всім повинна, банкам повинна...
Поки Марина розповідає мені всі свої нещастя з кредитками, я згадую.
Дзвонять мені недавно з банку, мовляв, ви хороший вкладник, пропонуємо вам супер-мега-золоту-кредитку з лімітом-більше-ніж-хер-слона. Я кажу: «Ні, дякую, мені не потрібно». А дівчина в трубці таким захоплюючим, дуже лакшері голосом, каже: «Адже зараз сезон розпродажів! Якщо вам не вистачить грошей, щоб придбати все, що хочеться, кредитка дуже виручить!». Я аж сіла. «З якого дива, — кажу, — мені купувати речі, на які у мене насправді немає грошей просто тому, що сьогодні вони дешевше?». Та поскучніла: — «Вибачте. До побачення». Чудова жінка!
— Мені нічим зараз платіж погасити, дай грошей? Я покладу спочатку на карту, потім зніму і тобі віддам! – продовжує свербіти у вусі Марина.
— Марин, ти хоч розумієш, в якій ти дупі?
— Тільки не треба нотацій!
Грошей я їй все ж дала, але висновки зробила. Можна, звичайно, нити, що все це несправедливе життя, змова банків кінцева мета яких – розорити вас і продати на органи. Можна судорожно шукати, у кого б позичити, а потім до істерики ображатися на те, що вам відмовили.
Але як написав хтось з коментаторів – дурепи повинні страждати.
