Костянтин, для початку хотілося б уточнити, що входить у ваші обов'язки як музичного продюсера нацвідбору на «Євробачення». Бо побутує думка, що ви вирішуєте все чи не все одноосібно...
Цей момент я хотів би прояснити – спростувати думку, що одноосібно вирішую там що б то не було. Я просто в деякій мірі очолював групу з відбору пісень і виконавців. Причому з відбору попереднім: до нас адже по інтернету прийшло більше тисячі пісень, і кожну ми отслушивали, поетапно відсівали... 18 артистів, які пройшли півфінали, — це вже результат колегіального рішення з представниками каналів СТБ і «Перший». Причому розбіжностей з приводу цих 18 чоловік у нас не було.
Але наскільки все-таки був вагою ваш голос?
Мій голос був важливий виключно з тієї точки зору, що я за родом діяльності – музичний продюсер, і до мене є певна довіра. Але я аж ніяк не наполягав на будь-яких варіантах, не тиснув смаківщиною і суб'єктивщиною. Все було дуже демократично. І я дуже задоволений тим, що в результаті вийшло. Мені здається, набір претендентів на «Євробачення» у нас дуже сильний, цікавий, а головне – свіжий.
За якими критеріями ви все-таки оцінювали претендентів?
Виходячи з того, що проект присвячений вибору учасника «Євробачення», тут, на відміну від різного виду талант-шоу, у нас абсолютно конкретна мета: вибрати людину або людей, готових в тій чи іншій мірі успішно представити Україну на міжнародному конкурсі. Тому тут, звичайно, в основному розглядалися професійні люди. І критерії були найпростіші. Сам артист: наскільки він підготовлений, таланлив і професійний. Та пісня, яка теж має величезне значення. З їх приводу у нас найбільше дискусій і було. Гарних пісень у світі взагалі народжується трохи. А в даному випадку потрібна була ще і композиція, що підходить по формату: конкурсна, ефектна і т. п. загалом, деякі пісні ми пропонували відредагувати, довести до розуму, і величезне спасибі учасникам, що вони прислухалися до нашої думки.
До речі, про формати. Скільки ми беремо участь в «Євробаченні», стільки всі намагаються вирахувати цей міфічний «євроформат»... Є вона взагалі, ця формула?
Якийсь такий вузькою і простої формули не існує. Багато разів прогнози і розрахунки спростовувалися тим, що вигравав на «Євробаченні» зовсім не той жанр, від якого цього очікували. І тому ми не мудрували лукаво і не шукали якусь музичну формулу, яка гарантувала б нам перемогу – це просто-напросто неможливо. Просто пісня повинна бути ефектною і підкреслювати всі хороші якості артиста: його діапазон, характерні особливості. Він завдяки пісні має бути настільки ярок, щоб публіка за три хвилини змогла виділити його серед інших. Так що і пісня повинна бути гарною по суті, і її «обгортка» –щоб з першого прослуховування запасти в душу. Ось з урахуванням всього цього ми рекомендували, наприклад, удосконалити аранжування. Або зробити пісню більш лаконічною: формат «Євробачення» – це три хвилини і не більше.
А я от послухала, наприклад, увійшла в список півфіналістів пісню Світлани Тарабарової... І не особливо зрозуміла, які у неї взагалі можуть бути шанси, і при чому тут «Євробачення»...
Ми свідомо обирали різні пісні. У число 18 півфіналістів потрапили всі ті, хто реально добре співає і у кого композиції оригінальні і яскраві. 10 з них – конкретно «євровізіоні» люди, які реально можуть пройти у фінал конкурсу. Думаю, коли ви все це побачите в ефірі – не по одній пісні, а в цілому, то зрозумієте, чому у нас таке жанрове розмаїття.
Взагалі, у нас люблять висловлювати думку, що «Євробачення» – це не про музику», що це досить відстійний конкурс...
Можу сказати одне: «Євробачення» – єдиний конкурс з такою історією, аудиторією і рівнем популярності. Його з року в рік реально дивляться десятки, а то і сотні мільйонів – в цьому плані з «Євробаченням» жоден конкурс і близько не зрівняється. Будь-який вихід на цей майданчик – рідкісний шанс, і альтернативи йому немає. Це якийсь інструмент для популяризації як країни в цілому, так і артиста з його музикою зокрема. Люди, які в змозі використовувати цей інструмент, його використовують. І піднімають свої рейтинги в десятки разів. Ті, хто цим шансом скористатися не в змозі, безумовно, потім говорять про конкурс всякі гидоти.
У 2009-му році ваша пісня «Мамо» вже брала участь у «Євробаченні». Як вам пригадується цей досвід?
Скажімо так: досвід був дорогоцінний, але вельми спірний. І спроба вивести на цю площадку зовсім артиста-початківця була, я б сказав, дуже ризикованою. Навряд чи я готовий повторити подібний експеримент.
У вас дуже велика історія участі в різних телешоу – і у нас, і в Росії – починаючи з «Фабрик», закінчуючи різноманітними «Хочу...». Ця тема для вас ще відкрита? Погодилися б знову взяти участь у подібному проекті?
Ви знаєте, у мене були пропозиції продовжувати подібні шоу. Я відмовився: не люблю довго займатися одним і тим же. Тому намагаюся не перетворювати роботу в якусь рутину і робити тільки те, що мені цікаво. Я займався телешоу до тих пір, поки це було цікаво, свіжо і приносило мені моральне задоволення. Зараз цей етап пройшов. Національними відборами на «Євробачення» я ще не займався, так що це мені цікаво. І взагалі мені хотілося попрацювати на батьківщині: давно цього не робив. Тому зараз з задоволенням цим займаюся.
Зізнайтеся, чим ви займалися весь цей час, поки ми про вас особливо не чули?
Дуже багатьма речами. По-перше, своїми проектами. По-друге, написанням балету. Потім... Та купою всяких справ. Адже мені потрібно постійно писати пісні, знімати кліпи, обслуговувати своїх артистів... Так що роботи завжди вистачає. Те, що я не брав участь в телешоу, не говорить про те, що я байдикував.
Знаю, вас знову в кіно звуть...
Так, є у нас спільні плани з Валерієм Тодоровським. Він повинен знімати дуже цікавий фільм – поки, напевно, не можу розповідати про нього докладно — і запросив мене як автора музики. Сценарій готовий, знімати ось-ось почнуть.
У роботи композитора в кіно, напевно, є своя специфіка?
Ця робота, за великим рахунком, ніяк не відрізняється від того, чим я займаюся в повсякденному житті. Інша справа, тут потрібно працювати в команді, і я тут, все-таки, не головний. Зазвичай все, що я роблю, цілком лежить в поле моєї відповідальності. А тут, все-таки, командна гра, і я повинен дуже прислухатися до режисера. В цьому, напевно, головна відмінність. Тому намагаюся працювати тільки з тими режисерами, які мені подобаються. От і працюю в основному з Тодоровським: його кіно мені близько, та і він як людина мені близький.
Ви недавно сказали, що для кіно готові писати музику чи не безкоштовно. Як це, чому це?
Це правда: ось з Валерою, наприклад, я готовий працювати за ідею. Просто тому що мені подобається. В цьому занятті, чесно кажучи, я відпочиваю від своїх повсякденних турбот.
Зараз між Росією та Україною натягнуті відносини. А ви і ваші артисти затребувані в Росії, як ніхто... Не створювало вам це складнощів у роботі, спілкуванні?
Ні, що ви. Ніколи в житті у мене з колегами не було якихось непорозумінь з цього приводу. Напевно, просто тому, що я намагаюся цю тему і не піднімати.
А питання вибору – залишитися тут або, може, переїхати – у вас не стояв?
Абсолютно. Я живу в Києві, тут мої діти. Так і студія у мене в Києві, я все роблю тут. Чому я повинен кудись їхати?
Правильно, не повинен. Зовсім я не хочу, щоб Меладзе-старший кудись поїхав. А ось нацвідбір на «Євробачення» тепер ще більше хочу подивитися. Ну, недовго залишилося: сьогодні ввечері вмикайте СТБ або «Перший» і уважно дивіться і слухайте. У понеділок обговоримо.
