Хлопець крутив роман з дорослою жінкою. А тепер Бодю шантажує ще один приятель з минулого – Діма. Він погрожує видати нашого героя сім'ї зниклої, якщо той не заплатить йому. У підсумку Богдан вирішує зникнути.
– Після вчорашньої зустрічі з Дмитром я вирішив з'їхати з квартири, тому що в будь-яку хвилину він може розповісти моїм переслідувачам, що я тут живу. Плюс, в небезпеці знаходяться люди, які живуть зі мною, – розповідає Богдан. – Тому я подзвоню другу, у якого своя фотостудія, і поживу там якийсь час.
Про переїзд Богдана з усіх мешканців квартири знає одна Карина. Вона спіймала хлопця, коли той збирався йти. Секрет дівчина зберігає, адже це шанс одноосібно заволодіти увагою Богдана. Так воно і вийшло. Поки ще одна мешканка знімною квартири в паніці металася по улюбленому кафе Богдана в надії знайти його, Карина принесла хлопцеві в фотостудію обід. А заодно і довідалася, нарешті, правду про минуле Богдана.
– Я довго намагався про це не згадувати, до останнього тримав у собі і нікому не розповідав, – розпочав Богдан. – Загалом, я зустрів жінку, вона була старша за мене. Якщо зараз запитати, чи любив я коли-то і люблю зараз, то у мене спливає в пам'яті тільки одне ім'я, саме її, – Лілія. Єдина, кого я любив. Я познайомився з нею і став таким окриленим, чи що. Але вона була заміжня. Та ще й син у неї мого віку.
Роман Богдана і Лілі тривав півроку. Хлопець зізнається – у той час він був по-справжньому щасливий. Зазвичай легковажну Боді навіть в думках не було змінювати коханої. А потім Ліля стала усуватися.
– Закінчилося все неприємно. Вона почала «відморожуватися». Пам'ятаю, ми прийшли в ресторан, і вона як з ланцюга зірвалася. Почала кричати, принижувати мене при всіх. Кричала, що я щеня, що причепився до неї, – згадує Богдан. – Тому я вирішив з нею більше не спілкуватися. А через кілька днів Ліля кудись раптом зникла. А її чоловік і син вирішили, що я її вбив, навіть у міліцію пішли. І ось зараз з'явився хлопчина – друг її сина. Він побачив мене і зрозумів, що може заробити на цій історії. Почав погрожувати, мовляв, тепер-то родичі довідаються, де перебуває вбивця. Я – вбивця...
