Одного разу в Одесі - це історія про четвірку друзів: Гришу, Костю, Льову і Шуру, одеситів до мозку кісток, що живуть в комунальній квартирі.
Починається все з того, що Костя робить "угоду століття": по телефону здає порожню кімнату на цілий рік. Як він сам собі окреслив - жінці бальзаківського віку. На щастя одеських пацанів, "жінкою бальзаківського віку" виявляється сексуальна студентка Юля, яка приїхала поступати в місцевий університет.
- У мене до неї серйозні наміри. Пошурупайте своїми звивинами! Я зробив їй знижку в 10% - куди ж ще серйозніше! - тут же заявляє Костя друзям-сусідам.
Природно, дівчина вносить дисонанс у спокійне життя чотирьох нерозлучних друзів: адже жоден з них не залишається байдужим до нової сусідки, і кожен по-своєму з гумором намагається позалицятися за нею.
Зйомки проходили у Києві (епізоди в квартирі) і Одесі (сцени знімали у дворику на вулиці Княжій, 30).
Юлею намагалися стати 20 актрис. Але місце єдиної красуні в серіалі віддали все ж Анастасії Кочетовій.
- Звичайно, були й інші претенденти. Юлія Володимирівна якраз тоді вийшла з в'язниці, але на візку було незручно грати, - жартує Сергій Середа (капітан "Одеських мансов", що грає Костю).
Жарти жартами, але Середі, варто зізнатися, пощастило подвійно. У реальному житті Настя і Сергій - пара, вони зустрічаються вже більше року. Такий ось службовий роман. Так що не дарма поцілунок в першій же серії дістається Середі.
- Що стосується кастингу, все було по-чесному, - запевняє нас актор, захищаючи кохану. - А про поцілунок... Хотілося якомога більше дублів, але все вийшло з першого.
Одеські історії неможливо уявити без участі тітки Цили - її колоритний голос ви ніколи не сплутаєте ні з чиїм іншим. Фішка цього персонажа в тому, що її ніколи не видно, але завжди чути.
Як виглядає "голос Одеси", багато телеглядачі можуть тільки здогадуватися. Насправді ж тітка Циля - це актриса Одеського українського театру Валентина Максимова, яку всі хлопці на майданчику називають просто Валентина Данилівна.
- Якщо вона з'явиться в кадрі, то затьмарить нас всіх! - зізнається Сергій Середа. - І так кожна її фраза - в розрив. Нам дуже пощастило з мамою Гриші, хоча Валентина Данилівна - наша спільна мама, багато чого нас навчила. У нас на майданчику було два режисери: офіційний - Яночка Антонець, а також негласний - Валентина Данилівна. Яночка, коли щось говорила, завжди дивилася на тітку Цилю.
В цілому, комусь Одного разу в Одесі може нагадати легендарний американський серіал Друзі. Але при цьому вони зовсім інші - наші, рідні.
