Зішестя Святого Духа на апостолів
15 травня (дата для 2016 року)
Це свято відзначав прийняття Синайського законодавства при пророка Мойсея, коли за півтори тисячі років до Різдва Христового біля підніжжя Синайської гори єврейський народ, звільнений з Єгипту, вступив у союз з Богом. Євреї обіцялися в слухняності Богу, а Господь обіцяв їм Свою милість. За часом року свято П'ятидесятниці збігався із закінченням жнив, і тому зустрічався з особливою радістю. Багато євреїв, розсіяних по різних країнах великої Римської імперії, прагнули до цього свята прибути в Єрусалим. Народившись в інших країнах, багато з них вже з трудом розуміли свою рідну єврейську мову, однак, намагалися дотримуватися свої національно-релігійні звичаї і хоч зрідка здійснювати паломництво в Єрусалим. Ще за кілька століть до народження Спасителя Господь Бог почав готувати людей до дня їх духовного відродження і передбачав устами пророків: «Ви будете ходити в заповідях Моїх та постанов Моїх будете дотримувати і виллю від Духа Мого на всяку плоть... Виллю води на спрагле і потоки на висохле... і ви будете радісно почерпать воду з джерел спасіння... І дам вам нове серце, і новий дух дам вам вийму з вас серце кам'яне, і дам вам серце із плоті. Вкладу всередину вас Дух Мій і вчиню виконувати» (Йоіл 2:28; Іс. 12:3, 44:3; Єз.). Готуючись повернутися до Свого Небесного Отця, Господь Ісус Христос перед розп'яттям присвячує Свою прощальну розмову з апостолами майбутнього зішестю Святого Духа. Господь пояснює учням, що Утішитель — Дух Святий — має незабаром прийти до них, щоб завершити справу спасіння людей. Готуючись до прийняття Святого Духа після вознесіння Господа на Небо, учні Христа разом з Пресвятою Дівою Марією, з деякими жінками-мироносицями та іншими віруючими (близько 120 осіб) на П'ятидесятницю знаходилися в Єрусалимі, в так званій «Сіонській світлиці». Це було, ймовірно, в тій великій кімнаті, де незадовго до Своїх страждань, Господь зробив Таємну вечерю. Апостоли і всі присутні чекали, коли Спаситель пошле їм «Обітниця Батька», і вони зодягнуться силою згори, хоча вони не знали, у чому, власне, буде складатися пришестя Духа Утішителя (Лк. 24:49). Так як Господь Ісус Христос помер і воскрес у період старозавітної Пасхи, празник старозавітної П'ятидесятниці припадав того року на 50-й день після Його воскресіння. І ось, о дев'ятій годині ранку, коли народ звичайно збирався в храм для жертвоприношення і молитви, раптово над Сіонською світлицею почувся шум, ніби від бурхливого вітру. Шум цей наповнив дім, де перебували апостоли, і одночасно над головами апостолів з'явилася безліч вогненних язиків, які стали опускатися на кожного з них. Ці мови мали незвичайну властивість: вони світили, але не палили. Але ще більше надзвичайним були ті духовні властивості, які ці таємничі мови повідомляли. Кожен, на кого ця мова спускався, відчував у собі великий приплив духовних сил і, одночасно, невимовну радість і наснагу. Він починав відчувати себе як би зовсім іншою людиною: спокійним, повним життя і гарячої любові до Бога. Ці внутрішні зміни і нові невипробувані почуття апостоли стали виражати в радісні вигуки і в гучному славослів'ї Бога. І тут виявилося, що вони говорили не на своєму рідному єврейському, а на якихось інших, невідомих їм мовами. Так звершилося над апостолами хрещення Духом Святим і вогнем, як було передбачене пророком Іоанном Хрестителем (Мт. 3:11). Між тим, шум, що нагадує бурхливий вітер, залучив багатьох людей до апостольського будинку. Побачивши стекающийся з усіх боків народ, з молитвами хвали та прославлення Бога на устах апостоли вийшли на покрівлю будинку. Чуючи цей потік радісних молитов, які зібралися біля їх будинку були вражені незрозумілих для них явищем: учні Христові, за походженням переважно галілеяни, люди по виду неосвічені, від яких і чекати не можна було знання іншої мови, окрім рідної, раптом почали говорити на різних іноземних мовах. І, як ні різноманітна була натовп присутніх за їх походженням і мови, кожен, однак, чув якого-небудь одного проповідника, який прославляв Бога на мові його країни. Здивування багатьох перейшло в жах, але знайшлися і зрадники, які "глузуючи, говорили", що апостоли "напилися солодкого вина" (Діян. 2,13). Побачивши здивування людей, апостол Петро виступив вперед і виголосив свою першу проповідь, у якій пояснив присутнім, що в чудовому зішестя Святого Духа виповнилося стародавнє пророцтво. Коротка і проста була ця проповідь, але оскільки вустами Петра говорив Святий Дух, то ці слова проникли в серця слухали. Багато з них серцем розжалобились і запитали його: — Що ж нам треба робити? — Покайтеся, — відповідав їм апостол Петро, — і нехай охреститься кожен із вас у ім'я Ісуса Христа. І ви не тільки будете прощені, але і самі отримаєте благодать Святого Духа. Багато, хто повірив в Христа, за словом апостола Петра, тут же прилюдно покаявся у своїх гріхах, хрестилися, і до вечора цього дня Церква Христова з числа 120 зросла до 3000 чоловік. Таким чудовим подією почалося існування Церкви Христової — цього благодатного суспільства віруючих, у якому всі покликані рятувати свої душі. Господь обіцяв, що Церква буде непереможеною брамою пекла до самого кінця існування світу! Після дня зішестя Святого Духа вони почали щорічно святкувати День П'ятидесятниці і заповідали згадувати цю подію всім християнам (1 Кор.16,8; Діян. 20,16). До всеношної служби цього дня, як і до свята Великодня, зазвичай приурочувалися масові хрещення, і цей звичай досі зберігається стосовно приймає хрещення дорослим в Римсько-католицької церкви, літургії якої це свято за своїм значенням прирівнюється до Великодня. Знаменита «золота секвенція», «Прийди, Святий дух» («Veni Sancte Spiritus»), гімн, що належить невідомому автору 13 століття, співається під час святкової меси П'ятидесятниці.
