Іраклі, Альона, все було так, як нам показали в ефірі?
Іраклі: «Одне побачення в ефірі займає 20 хвилин, а в реальності ми спілкувалися 10-12 годин. Глядачі не побачили стільки розмов, поглядів, переживань, приємних емоцій або роздратування! І кожне прийняте мною рішення грунтувалося не на 20 хвилинах ефіру, а на 10 годин живого спілкування. Саме тому я ніяк не приймаю будь-яку критику або коментарі з приводу свого вибору. Я поважаю думку глядачів, але ніхто не знає краще за мене, що для мене правильно, а що ні».
Зізнайтеся, вас шокувала реакція глядачів шоу з приводу фіналу?
Іраклі: «Йдучи на проект, я розумів, що негативні відгуки будуть. Люди вважають, що вони краще бачать в екрані телевізора, ніж я, спілкуючись особисто з дівчиною. Це мене дивує. Я ніколи не шкодую про ті кроки, які роблю, я завжди в них упевнений».
Не виникало бажання закрити свої сторінки в соцмережах?
Олена: «Зараз коментарі в соцмережах ми не читаємо, там стільки маячні пишуть! Спочатку було: "Неважливо кого вибере Іраклі, все одно він відпочиває в Туреччині з Наташею". Зараз: "Олена вагітна, у неї дівчинка"»...
А ще кажуть, що ваш тато проплатив всі побачення.
Олена: «Так, у мене тато за всі мої конкурси платив! Я це чую вже давно. У мене ще й мама-мільйонер, їм же гроші просто з неба сиплються... Ну що за нісенітниця, я не розумію?! Якщо б у моїх батьків було стільки грошей, щоб оплачувати мої побачення у проекті, я б на літаку літав, а не на метро їздила...»
Що було після того, як вимкнули камери?
Іраклі: «Відразу після закінчення зйомок Олена залишилася у мене в Батумі. Перші емоції просто зашкалювали. Ми відпочивали, гуляли, говорили... На щастя, разом з нами була і моя родина. Потім ми поїхали в Тбілісі, тому що там всі мої друзі. Мені було приємно спостерігати, як Альона тісно спілкувалася з моєю сестрою, як здружилася з моїми друзями і їх дівчатами. Олена пробула в мене близько чотирьох тижнів. В середині грудня я приїжджав у Київ. Потім знову запросив її в Тбілісі. Готував їй сюрприз: хотів зустріти Новий рік у Будапешті, але виникли деякі проблеми з документами, і я не встиг вчасно організувати. Так що я з Оленою і моїми друзями поїхали в Стамбул. Було дуже-дуже круто».
Скільки разів за ці півроку ви зустрічалися або приїжджали один до одного?
Іраклі: «Чотири рази Олена була в Грузії, і десь стільки ж я був в Україні. Ми не хотіли робити великі паузи в спілкуванні. Практично кожен місяць у нас була можливість бачитися: якщо я приїжджав у Київ, то залишався мінімум на 10 днів і ми їх проводили разом. Знімали апартаменти або номер у готелі. Коли Олена прилітає у Грузію, живе у мене вдома».
Що сказали ваші рідні про ваш вибір?
Олена: «Мій вибір (сміється)? Звичайно, вони щасливі! Мої батьки підтримують мене завжди і у всьому».
Іраклі: «Я знав з самого початку, що будь-який вибір я зробив, мої батьки вважатимуть його найбільш правильним для мене. Вони дуже позитивно сприйняли Олену ще під час першого знайомства. Друзі теж були раді. Ще на проекті Олена справила на них дуже хороше враження. А вже після фіналу, коли ми залишилися в Грузії і багато часу проводили з моїми друзями, це враження лише посилився».
Мама вже не вважає, що Олена дивиться на життя крізь рожеві окуляри?
Іраклі: «Мама бачить, що Олена дуже сильно змінилася за цей час. Спустилася на землю, напевно (посміхається). Чесно кажучи, я не обговорюю Олену з батьками вечорами. Вона приїжджає, вони спілкуються. Ми вже не в проекті, щоб в кінці дня сідати і проговорювати кожну ситуацію».
Чи спілкувалися ви з батьками одне одного?
Олена: «Звичайно. Іраклі прилітав до мене в Харків. Коли я прилітала в Грузію, дуже багато часу проводила з родиною Іраклі.
Знайшли спільну мову?
Олена: «Так! І з мамою, і з татом, і з сестрою. Неллі - хороша, добра жінка, дуже мудра, дуже розумна, позитивна. У нас немає ніяких перешкод у спілкуванні. З ними я відчуваю себе як у своїй родині!»
Іраклі: «З батьками Олени у мене дуже вільне спілкування. Вони ніяк не відрізняються від того, якими були під час знайомства у проекті. Дуже доброзичливі, гостинні, видно, як вони щиро радіють, коли мене приймають».
За цей час ви відкрили один в одному щось нове?
Олена: «Я б не сказала, що ми побачили один в одному кардинально іншої людини. Відкриваємо додаткову інформацію: хто що любить, що не любить, яку музику слухає, різні побутові моменти. Етап впізнавання ще триває, адже ми тільки кілька днів тому змогли вперше відкрито вийти удвох на вулицю, спокійно десь посидіти».
Іраклі, ваша основна претензія до Олени в проекті була в тому, що вона дуже поступлива...
Іраклі: «Це було не претензією, а швидше - моїм бажанням побачити щось більше з її боку, щоб вона не боялася проявляти себе і свої бажання. На мільйон відсотків можу сказати, що за ці півроку Олена реально дуже сильно зросла. Вона й сама це помічає. Якщо б і зараз Олена залишалася тією дівчиною, яка не знає, куди їй іти, і тільки дивилася мені в очі, як маленький щеночек, думаю, у нас би не вийшло. А коли перед тобою стоїть дівчина, яка за такий короткий час показує величезний прогрес, це багато про що говорить».
Вам вдалося щось змінити один одного?
Іраклі: «Олена додала більше позитиву в моє життя. Є речі, якими не треба себе вантажити, а ми вантажимо. А в Олени є юнацька легкість, яка потрібна всім. І вона - молодець, що вміє сприймати те, що відбувається, витягуючи з нього плюси, а не мінуси».
Олена: «Іраклі робить мене старше. Ми намагаємося все промовляти, будь-яку ситуацію, яка виникає, будь незрозумілий для мене питання. Я не соромлюся питати, якщо мені щось незрозуміло. Зараз все частіше кажу, що думаю і чого хочу».
Альона, що потрібно робити чоловікові, щоб його обрала жінка?
Олена: «Що значить вибрала? Вибирають же чоловік і жінка обопільно. Дуже часто чоловіки намагаються бути кращими, ніж вони є. Потрібно просто бути собою. І тоді ваша жінка обов'язково вас відчує».
Іраклі, а що потрібно робити дівчині, щоб підкорити чоловіка?
Іраклі: «Не треба надто завантажувати свій мозок і придумувати формули, щоб сподобатися одне одному. Не варто брати приклад з іншої дівчини. Ти ніколи не зможеш зайняти місце іншого, але при цьому втратиш своє. Залишатися собою і бути щирою - це важливіше. І - намагатися трошки з легкістю дивитися на життя, не треба його ускладнювати. Дуже багатьох губить те, що вони зациклюються на тому, що у них щось не виходить».
