Шевченківські місця
Як дістатися
З Києва від автостанції "Видубичі" і "Південна" щодня ходять автобуси в напрямку Звенигородки. Частина з них іде через Моринці ( ~130-150 грн ). Можна також доїхати до Звенигородки, а звідти — автобусом або маршруткою до Моринців або Шевченкова. Крім того, до Канева з автовокзалу "Видубичі" майже щогодини відходять прямі автобуси і маршрутки ( ~100 грн ).
З Києва до Моринців найзручніше добиратися по Одеській трасі до Таращі і далі на Лисянку (Н01 + М05 + Р04, протяжність 187 км).
Можна також їхати по Обухівській трасі через Богуслав, заїхавши заодно Корсунь-Шевченківський (Р01 + Н01, протяжність 192 км, без заїзду в Корсунь — 175 км).
До Канева можна їхати з лівого берега, через Бориспіль та Переяслав-Хмельницький — такий шлях довший, але якість дороги краще (Н01 + М03 + Н08 + Р09, довжина 160 км).
Інший варіант — по правому березі, через Обухів і Кагарлик (Р01 + Н01 + Р32 + Р19, протяжність 136 км).
"При всій популярності це однозначно недооцінене туристичний напрям в Україні", — стверджує Роман Маленков, редактор порталу "Україна Інкогніта". До речі, за його спостереженнями, зараз сюди приїжджає набагато менше людей, ніж в радянські часи і навіть на початку 1990-х. Правда, цьому є раціональне пояснення: шевченківське напрям потрібно "підтягнути" для туризму. Прокладені гарні дороги, але інфраструктури практично немає: людям немає де поїсти і переночувати. Виняток — пара "зелених садиб" в Моринцях, але й там можуть зупинитися максимум 15-20 людей. Можливо, до 200-річчя з дня народження Шевченка ситуація могла б змінитися на краще, але в 2014-му ювілей Кобзаря залишився практично непоміченим через трагічних подій на сході України.
Напрямок цікаво і в історичному, і в художньому, і в етнографічному планах — як приклад давнього побуту Наддніпрянської України. Маршрутів, пов'язаних з Кобзарем, тут можна прокласти два.
Шевченківський напрям потрібно "підтягнути" для туризму. Прокладені гарні дороги, але інфраструктури практично немає
