Лев Лещенко брав участь у телевізійному фестивалі "Пісня року" з 1971-го, з першого випуску передачі. Все змінилося, коли кермо правління взяла Алла Пугачова. " Коли цей фестиваль тільки починався, ставлення до пісні було іншим, – зізнався Лев Лещенко. – Кожна була штучним товаром, в рік з'являлося не більше двох десятків нових композицій. Сьогодні ж музика дуже розшарувалася, з'явилася величезна кількість форматів, теле– і радіоефірів. В результаті немає і шлягерів, як "Лаванда" і "Мільйон червоних троянд". "Пісня року" сьогодні, звичайно, сильно змінилася".
Коли музичним редактором фестивалю була Алла Пугачова, вона викреслила Лещенко зі списку виступаючих. Але той дивиться на це по-філософськи: " Як-то знаменитого мхатовца Бориса Ліванова викликали в художню частину, на що артист обурено відповів: "Художнє ціле в художню частину не входить!" Цього ж принципу дотримуюся і я. Тому Алла Борисівна не могла мене звідкись викреслити, оскільки я не дозволяв їй моє ім'я кудись вставляти. Вона робила "Пісню року" по своєму розумінню, і якби не мій друг Ігор Крутий, який прийняв фестиваль, він би загнувся".
Про нинішні відносини з Пугачовою Лещенко каже: "Вони дуже пристойні, симпатичні, хоч і не можу сказати, що довірчі". "Взагалі я з усіма колегами в ладу, не виходжу в інтернет і нікого не ображаю, як зараз прийнято. Намагаюся в будь-якому питанні знаходити компроміс і не наживати ворогів. Я дружу з абсолютно різними в професійному і матеріальному плані людьми. А коли мене хтось ображає, я згадую мого друга Володю Винокура, який дивиться на кривдника в упор і каже: "Хто це?" Цього ж прийому навчився і я".
