Першого вересня шестилітня дитина вперше переступає поріг школи, з якою попрощається тільки в юнацтві. Попереду 12 довгих і важких років навчання. Як важливо, щоб ці роки для кожної дитини були роками радощів незалежно від того, які здібності і індивідуальні можливості вона має. Джерелом такої радості може й повинна стати книга.
Значення книги в житті кожної людини і суспільства в цілому величезне. Книга – це ланка, яка зв”язує нас з минулим і майбутнім. Книга – це шлях до пізнання речей і явищ. Книга – це ключ до відкриття світу людей: добра й зла, сили й слабкості, покірності й боротьби. Відкриваючи цей світ, дитина розвиває свій розум і почуття, виробляє переконання, пізнає, оцінює й виховує саму себе. І нема в процесі розвитку такої ж загальнодоступної величини й направляючої сили, як книга.
Працюючи з книгою дитина вчиться з першого шкільного дня на всіх уроках. Вчителям, необхідно навчити учнів читати свідомо, виразно, швидко. Це одне з першочергових завдань вчителів початкових класів. Читання нерозривно пов”язане з письмом. У більшості випадків, якщо учень добре вміє визначити головну думку твору, робити висновки з прочитаного, тобто вміє логічно мислити, то йому легше дається розв”язання задач з математики. Особливо важливо, щоб, починаючи з першого класу, діти вміли добре читати. Це запорука успішного читання в наступних класах.
Без високої культури читання, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання – основа всіх наук, розвиток інтелекту.
Гуманізація школи і спрямованість школи на розвиток особистості поставили перед початковою школою проблеми формування в учнів інтересу до читання, навичок осмисленого читання, елементарного літературного і морально-естетичного розвитку, формування читання, як між предметного вміння.
Головне завдання:
- запалити в дитячому серці вогник допитливості;
- збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;
- формувати мовленнєві вміння;
- розвивати інтерес до читання;
- розширювати коло читання молодшого школяра, його начитаність;
- розвивати увагу, пам”ять, спостережливість, творчі здібності;
- пробуджувати інтерес до читання, робити його цікавим, пізнавальним, розвивальним;
- забезпечити повноцінне сприйняття художніх і навчально-пізнавальних текстів в їх специфіці;
- навчити працювати з навчальною і дитячою книгою;
- виховувати національну самосвідомість, духовність.
Вирішальну роль у читанні відіграють зорові відчуття: оптичний образ слова викликає відповідну мовнорухову реалізацію. На швидкість реалізації зв”язку – буква – звук впливає ступінь знайомства учнів з буквами ( 1 клас, початок 2 класу). Зазначене впливає на розвиток техніки читання ( спосіб читання, правильність, швидкість).
Упізнавання сигналів (написане чи надруковане слово) здійснюється на основі графічних образів слів, що накопичуються в учнів.
Однією з основних вимог до навички читання є орфоепічна правильність. Розвиткові таких умінь сприяє система спеціальних вправ, спрямованих на засвоєння вимови звуків та їх сполучень. Серед них і „орфоепічне” читання (вид допоміжного повторного читання). Я спеціально читаю ще раз текст (етап повторного читання), після кожного речення зупиняюсь, й показую, як треба вимовляти слово ( при цьому добираю важкі щодо вимови), діти повторюють (спочатку хором, потім індивідуально). Після відпрацювання вимови слів я пропоную учням повторити все напівголосно за мною.
Переказ – це ефективний засіб розвитку вмінь висловлювати свої думки.
Розвиткові вмінь зв”язано висловлювати свої думки сприяє і творча робота на основі тексту. Це може бути переказ із зміною особи, переказ тексту від однієї з дійових осіб. Складання оповідання за аналогією.
Актуальними формами читання є драматизація, інсценізація. Це глибоке, емоційне і логічне осмислення тексту. Зазначені форми роботи можливі лише тоді, коли текст учні прочитали неодноразово, усвідомлений ідейний зміст, дана характеристика героїв, проаналізовані мовні засоби.
Розвиткові читацьких вмінь сприяють:
- слухові і зорові диктанти;
- списування текстів;
- читання з прискоренням;
- скоромовки;
- читання за диктором декілька разів з поступовим прискоренням (до скоромовки).
