Про це розповів заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб 52-річний Георгій Тука.
"Волонтерство - це спосіб життя. Зайнятись ним спонукала небайдужість, як і всіх інших. Почалося з того, що мені зателефонував Сашко Рудоманов, кореспондент "Лівого берега". Знаю його з часів Майдану. У нього знайомий хлопець тоді служив у Криму. Їм треба було поповнити рахунки на телефонах. З цього почалося - спочатку рахунки, потім відправляли гроші, щоб місцеві їм купляли та завозили в частину воду. Зрозуміли, що власних коштів не вистачає, почали збирати по друзях-знайомих. Досить швидко усвідомили, що коло обмежене, треба виходити на якийсь загал. Отак крок за кроком утворився "Народний тил", - розповідає Тука.
За його словами, люди активно допомагали на початку війни, що дивувало.
"Мене дивувала активність людей. Не очікував такого. Коли починали цей проект, жодної уяви не мали, що наша діяльність може перерости у суспільне явище. Ми не орієнтувались на це. Так трапилось, бо дотримувались певного алгоритму. Коли людина приходила і починала діалог з "Вам потрібно зробити перше, друге, третє", казав їй одразу: "До побачення, я і сам чудово знаю, що мені треба". А якщо людина казала: "Я хочу зробити те і те. Допоможіть", тут миттєво починалась співпраця. Так у нас виникли різні підрозділи "Народного тилу": медицина, безпілотники, боєприпаси, забезпечення автотранспортом", - каже заступник міністра.
Багато відомих людей допомагають військовим досі, однак просять про це не розповідати.
"Найбільший розмір пожертви був 15 чи 20 тисяч доларів. Перші враження були досить неочікувані, коли у нас попросили генератори. Де їх взяти - а Бог знає. Ні досвіду, ні знайомств. У Facebook мені хтось порадив звернутись до Владислава Чечоткіна (засновник одного з найбільших в Україні інтернет-магазинів "Розетка". - Gazeta.ua). Питаю: "А хто це?" "Власник "Розетки". Думаю: "Ну біс його знає, не знайомий". Написав йому у Facebook. Він упродовж години відгукнувся. Домовились зустрітись наступного ранку на Печерську. Мене шокувало, коли під'їхав автомобіль Porsche, з нього вийшла людина і з заднього сидіння витягла дизель-генератор для нас. Безкоштовно. Я був шокований.
Приємно, що чимало підприємців, досить заможних людей досі допомагають. Більшість з них не бажають розголосу. Іноді це не зовсім потрібно.
Яскравий приклад - "95 квартал". Ми-то знали, що хлопці активно допомагають. А вони просили не розголошувати, бо більшість коштів заробляли на співпраці з росіянами. Зараз, я так розумію, у них всі проекти в Росії закриті.
Є ще чимало таких діячів культури, підприємців", - каже Тука.
