Потім навчання, своя сім'я, батьків бачиш все рідше... І от при зустрічі ти раптом розумієш, що час не щадить нікого. Зморшки, втомлений погляд, незручність в рухах, забудькуватість і повільність... Мама постаріла. І сталося це ніби раптово, в одну мить. І тут ти усвідомлюєш, що скоро мами не стане, самої рідної, близької і люблячої тебе людини...
Всім мамам присвячується:
Старіє мама.
Їй вже не в радість
Дзвінки подруг і пустощі внучат.
На плечі тиснуть роки і втома
І руки підніматися не хочуть,
А ноги не йдуть – вичерпалися сили.
Очі сльозяться, голос трохи тремтить.
Я чула вона вчора просила:
«Ти дай ще мені, Господи, пожити»...
Хворіє мама.
Вночі їй не спиться —
Все сновидіння скінчилися давно.
Лежить і чекає: раптом вертка синиця
Під ранок стукне дзьобиком у вікно?
Поставлю свічки – допоможи мені Боже —
Додай їй здоров'я і сил моїх.
Нехай стане мама хоч трохи молодше,
А мудрості нам вистачить на двох.
Сама я мати. Ні від кого не приховую –
Буваю і несносна, і різка.
І знаю, що образливі, часом,
Епітети злітають з язика.
Звичайно, не зі зла, а від досади
Можу слова не потрібні сказати....
Не ображайтеся, сини, не треба —
Пробачити іноді легше, ніж зрозуміти
І ти, рідна посміхнися відважно,
Дивись – весна на підступах знову.
Живи довше. Знаєш, нам так важливо,
Що поруч з нами бабуся і мати...
