Ще за місяць до старту картини, яку заочно охрестили самою скандальною прем'єрою осені в Європі, кінокритики й публіцисти наголошували на тому, що творіння режисера Войцеха Смажовського може серйозно загострити відносини Варшави і Києва, відкинувши їх на десятиліття назад.
Прем'єри "Волині" в українських кінотеатрах не буде, а її творець зазначає, що перспектива погіршення відносин між країнами його не лякає. Навпаки, він вважає, що такі фільми потрібні, щоб "будувати мости, активний діалог між українцями і поляками щодо подій на Волині".
Також, на думку Смажовського, кіно буде сприяти тому, що польські та українські історики "відновлять спільну роботу, порівняють між собою факти, проведуть ексгумацію останків і, нарешті, зможуть сформулювати спільну позицію, яка потрапить у польські та українські підручники - це буде початок нових польсько-українських відносин".
Кінокритики й публіцисти, в свою чергу, охрестили Смажовського "польським Тарантіно" і шоковані кількістю кривавих сцен насильства від виколювання очей і відрубування голів і кінцівок, зняття шкіри з живої людини до розривання людей на шматки кіньми і спалення живцем. Багато хто відзначає, що це художній, а не документальний фільм, і не слід сприймати його як істину в останній інстанції.
ПРО ЩО ФІЛЬМ
Дії картини розгортаються у волинському провінційному містечку. Польська дівчина Зося закохується в українця Петра (його грає львівський актор Василь Василик), але батько дівчини віддає її за багатого вдівця, якого забирають на фронт Другої світової незабаром після весілля. Тим часом у місті назрівають конфлікти між поляками, українцями та євреями, які раніше мирно жили пліч-о-пліч. Героїня виявилася заручницею трагічних подій історії українського і польського народів...
Автори мріють про прокаті в нашій країні
Український журналіст Юрій Банахевич серед перших подивився картину під час фестивального показу і поділився враженнями:
- Можливо, після перегляду фільму знайдуться люди, які будуть сприймати це все за чисту монету, - каже Юрій Банахевич.
Але цей фільм фактично є особистим режисерським баченням цих подій, яке, звичайно, спирається на книги, написані польськими істориками. Але це все ж дуже суб'єктивний підхід до тих реалій. Режисер при підготовці до зйомок фільму не користувався українськими історичними джерелами, і фільм певною мірою можна вважати однобоким.
- В цілому на предпоказах фільму в Польщі реакція позитивна, - продовжує Банахевич, - але є і критичні думки, хоча таких значно менше - можливо, люди бояться осуду мейнстріму, який говорить про те, що фільм відповідає історичній правді, і повинен відновити і посилити українсько-польську дискусію на тему Волинської трагедії.
Творці та прокатники дуже зацікавлені в тому, щоб фільм показали в Україні - щоб українці переосмислили події на Волині в 1943-1944 роках.
У Польщі схильні вважати, що освітлюються у фільмі події - істина в останній інстанції, і будь-які зауваження про викривлення і спроби маніпуляцій укупі з узагальнено-стереотипним підходом до образу українців сприймаються в багнети.
- Смажовский розповів, що почав знімати фільм ще 4 роки тому, задовго до подій на Майдані і до початку російсько-української війни, тому "не міг передбачити, що деякі образи, сюжетні лінії можуть у світлі нинішніх подій сприйматися негативною конотацією".
Наприклад, є момент у фільмі, коли українські націоналісти з синьо-жовтими і червоно-чорними прапорами біля багаття кричать "Слава Україні - героям слава! Слава нації - смерть ворогам!" Це ті ж гасла, які лунали на Майдані і зараз звучать, але режисер каже, що все це - збіг і що принизити українців у нього наміру не було.
Разом з тим при створенні фільму на 90% режисер спирався на польські історичні джерела, а його консультантами були заангажовані люди. У них репутація особистостей з антиукраїнськими поглядами, я б навіть сказав - і не тільки щодо УПА, а в цілому. Це видно навіть по деяким нюансам сцен, фразами героїв...
У Польщі проживає багато етнічних українців, які є місцевими громадянами українського походження (таких приблизно кілька сотень тисяч), і вони побоюються, що може піднятися хвиля насильства націоналістично налаштованих поляків по відношенню до українців.
Все покажуть найближчі кілька тижнів і місяців. Якщо не буде бунтів і нападів на людей, які їздять по містах з українськими прапорцями на машині або навіть просто на людей з авто з українськими номерами, тоді можна буде зітхнути з полегшенням і сказати, що ситуація не вийшла з берегів емоцій.
