Свято Покрови нагадує кожному про молитовному заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох міст і сіл України. Завдяки козацтву виник новий тип ікони - "Козацька Покрова", де під омофором Богородиці зображуються українські ієрархи, гетьмани та козаки.
На хоругвах запорожці також любили зображати Покрову Богородиці, розпростерту над козаками ... Недарма сьогодні багато сіл носять назви "Покровка", "Покровське", "Новопокровка" ...
Стало добрим звичаєм побувати 14 жовтня на месі, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів або знайомих, які пішли в похід, змушені де-то воювати, захищаючи Батьківщину, і помолитися за них.
"Радуйся, стовпе непохитний Церкви Христовои Радуйся, держави нерушима стіна Радуйся, бо Тобою досягаються перемоги Радуйся, бо Тобою падають вороги Радуйся, тіла мого зцілення: радуйся, душі моєї спасення. Радуйся, Наречена Неневисная!" - співають православні християни в акафісті свята.
Не дивно, за Богородиці звертались у важкі хвилини різні покоління воїнів. Зверталися матері, бабусі і всі, хто відчував сильний відчай - Церква вчить, що Діва Марія заступається і за самого закоренілого грішника. У візантійському апокрифе "Ходіння Богородиці по муках" вона допомагає навіть засудженим на вічні тортури пекла.
Пресвята Богородиця завжди була зразком смиренної і великодушною матері, постійно молиться за своїх дітей і завжди приймає Божу волю. Цей зразок століттями надихає на християнські подвиги інших матерів.
Покрова Пресвятої Богородиці - безумовно, великий материнський свято, адже звертаючи свої молитви до Матері Ісуса, наші предки віддавали себе, свою родину і Батьківщину непереможною Покриві Богоматері.
Легенди, міфи, перекази
В цей день, за переказами, більше 11 століть тому дружинники-русичі князя Аскольда ще язичниками брали штурмом православну святиню - Константинополь. Молитовне єднання греків у щирому зверненні за допомогою до Пречистої Діви Марії породило диво: Богородиця з'явилася вірним з молитвою за них і накрила їх покровою (омофором) своїм, роблячи непереможними.
Зло пішло з ураженням не тільки від Божого міста, але і від росіян, яких диво повернув обличчям до істинного Бога. Дружинники повернулися на Русь-Україну вже християнами. Аскольд став першим руським князем-християнином, побудував церкву, і чимало русичів тоді прийняли в серце Христа і були хрещені.
Інша легенда розповідає, як в десятому столітті на Візантію напали сарацини (араби). У Влахернській церкві, на околицях Царграда, саме відбувалася служба Божа. Парафіяни почали просити у Бога допомоги, і двох з них, святим Андрію Юродивом та його учню Епіфанію, з'явилася Пречиста Марія, яка, долучившись до спільної молитви, зняла з голови покривало (омофор) і розпростерла над ними. Греки перемогли.
Після хрещення Київської Русі грецькими священиками за Володимира Великого звільнення Богородицею християн Константинополя стало великим святом, а київські князі брали ікону "Покрова" у військові походи. Згодом Богородичні чудеса з'явилися і в нашій історії.
Досить згадати, як Пречиста Діва врятувала Почаївський монастир від нападу турків. Молитовні звернення русичів Богородиці стали особливо ревними за князя Ярослава Мудрого, який "віддав Україну під покров Пречистої Діви".
Народні звичаї
Свято Покрови увібрав чимало народних звичаїв. Вважається, що слід завершити до Покрови всі польові роботи, коли зібраний і засипаний у комори врожай, а поля засіяні озиминою. Учні вперше йшли до школи, беручи горщик пшоняної каші, щоб наука не йшла в ліс ".
За станом погоди на Покрову деякі "передбачав", якою буде зима: якщо вітер з півночі, то зима буде холодною, якщо з півдня - теплою. Якщо не випаде сніг, то не буде його і в листопаді, якщо журавлі ще не відлетіли у теплі краї, то холод притримаеться. Покрова багата і прислів'я та приказки: сплячий до Покрови, то продасть усі корови; до Покрови молока давали корови, а після Покрови пішло молоко в роги корові; хто сіє по Покрові, той виводити зимою по корові ...
В цей час всі масово женилися. Після 14 вересня починались сватання, і після всіх обрядових дійств молоді, попросивши благословення Богородиці ставали на весільний рушник. Неодружені дівчата на Покрову особливо ретельно просили Богородицю про мрію заміжжя: "Свята Мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не була дівкою", "Свята Мати, Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молоду, хусткою". Заміжні просили милости своєї покровительки, щоб подружнє життя було щасливим.
По Покрові - то і по теплові. В цей день традиційно вперше заливали в печі. Використовували дрова з вишні або яблуні Разом приказували "Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря-добром".
День козацтва
Не менш це свято вшановували і козаки. Ймовірно, не випадково 14 жовтня святкують День козацтва. У новому січовому таборі перш будували Покровську церкву, а для військових походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією або походом козаки завжди молилися своїй святій покровительці. В покровські дні запорожці обирали нового отамана.
Чи не більшість церков у козацькій державі зводили на честь Богородиці. Їх будували в селах, слободах, у центрах паланок, на всіх річках. Навіть в урочищі Кагальнику, де Дон впадає в Азовське море, була похідна церква Покрови. Звичайно, все робилося руками і засобами козаків: теслярські та малярні роботи дорогоцінні ризи, ікони, лазні і дзвони. Зодчі церков мали найбільшу данину в січовому товаристві, відрізняючись побожністю і мудрістю.
Січові церкви підкорялися тільки Києво-Межигирскому Спасо-Преображенському монастирі, який "постачав" козакам духівників, зате воїни, доживши до старості, заповідали своє добро монастирю, а самі часто йшли туди послушниками.
Прийде Покрова - зареве дівка, як корова
Вважалося, що будинок, утеплений до Покрови, краще зберігати тепло взимку. Тому господині до свята підмазували і подбеливали свої будинки, а на світанку робили перші пропалення печі, тому що тоді протягом холодів тепло буде добре триматися в печі будинку.
Щоб будинок не була вологою, то в ночі ритуально спалювали гною, а по кутах горища клали шматки дернини (вирізаною трави з землею) корінням вгору. За тими ж мотивами, щоб Покриву займалася будинком, в цей день освячували хату свяченою водою і святкових свічок, а також вселялися в новий будинок і справляли новосілля.
Для того, щоб всі домочадці були протягом року здоровими, старша господиня брала вишитого рушника з-за Богородичної ікони і розвішувала його над вхідними дверима. Тоді як попередній період від Пречистої до Покрови був часом сватання, то з 14 жовтня наступала весільна пора. У народі жартували: "Прийшла Пречиста - несе старостів нечиста, а прийде Покрова - зареве дівка, як корова". Пора одружень в українських селах тривала практично до початку Різдвяного посту.
