Проїжджаючи якось з компанією повз церкву муч. Юліани в Антіохії, вона прийняла рішення зайти. Біля храму в цей час зібралися єпископи і вона зніяковіла і швидко покинула храм. Усі єпископи, відвернувши власні погляди від розпусниці, але один єпископ Нонн уважно дивився на Пелагію, а після цього звернувся до храму з словами повчання. Вихваляючи Господа та творіння схожої краси, він шкодував, що гріх великою стеною ізолює душу від світла. «Проте нещастя мені, - продовжував лагідний самітник, - не турбуюся я сам про власну душу не оздоблюючи її чеснотами так, як дана убога безбожниця клопочеться про зовнішню красу».
У цю ніч блаженний Нонн бачив у сні, що до церкви, де він робить Літургію, входить темна голубица, метається церквою і відлітає до кінця Літургії оголошених. Після завершення служби голубиця, білосніжна як сніг, знову входить в храм і сідає в руки преподобного. З ранку, під час Літургії блаженний Нонн проповідував про Страшний Суд, посеред парафіян стояла ідолопоклонниця Пелагія. На іншій день єпископ отримав лист, що починався так: «Вихованка біса - святому». Пелагія припрошувала взяти її, або ж він стане винуватцем її смерті. Святитель повелів їй прийти в храм, і на іншій день Пелагія кинулась до ніг його. Пелагія була хрещена і принесла все власне майно єпископу Нонну, однак він заборонив застосовувати золото, придбане гріхопадінням, на церкву і повелів все пороздавати жебракам. Через 8-м днів, переодягнувшись у волосяницю, Пелагія пропала з містечка, і лише блаженний Нонн знав де вона.
Через чимало років єпископ послав власного диякона в Палестину, де повелів відшукати Пелагія-затворника. В Єрусалимі той дізнався, що на Оливній горі старець в прикритій келії у відсутності дверей впізнаваний був святий. Диякон підійшов до віконця і благав у затворника його святих молитов, самітник благав його молитися про себе, а після став наспівувати 3-ий псалом. Скоро відлюдник преставився, і тоді стало зрозуміло, що там також була жінка, в якій диякон і впізнав навернену Пелагию. З усіх монастирів зібралися ченці, і сам Патріарх пішов до келії знаменитого подвижника. Ще більше дивувалися вони, запитавши, яку-таку церковну заслугу зробила жінка ця. Вона була з шаною похована на Оливній горі, а диякон повернувся до єпископа Нонну і прописав житіє преподобної.
Таїсія, сімейством з Єгипту, обдарована була дивовижною вродою. Матір її, розпусна жінка, вчинила як крайня звідниця, почавши продавати вроду власної малолітньої дочки. Дівчинка спокусилася блискучими шатами і дорогими дарами і стала знаменитою блудницею.
Почувши про це Пафнутій, сучасник Великого Антонія, одягнувся в мирський одяг прийшов в дім Таїсії. «Відведи мене в світлицю саму відокремлену», - виголосив самітник. «Кого ти побоюєшся? Якщо людей, то ти тут в цілості, якщо Господа, то коли б ти і зник з землі, то слідом за тим Господь спостерігає», - відповідала Таїсія. Почувши від неї ці слова, старий поставив запитання їй: «А ти уявляєш собі Господа?" Вона дала відповідь: «Правда, я розумію, що у Нього є Королівство Небесне, і катування нескінченне». Тоді старий вимовив: «Якщо ти уявляєш Господа, то для чого ти людей скверниш?» Почувши дані слова, вона кинулась до ніг старого і промовила: «Я також розумію, що є покаяння для согрешивших. Однак почекай мене лише три години і я, піду куди ти наказуєш, щоб покрити власні гріхи». Таїсія підібрала все краще золото, придбане гріхопадінням, і пороздавала бідним, старець через руку вивів її з містечка і привів в жіночу обитель. Слідом за тим він попросив для неї окрему келію прилаштовуванням, досить вузьким, куди він її і зачинив, запечатавши двері і залишивши тільки маленьке віконце для передачі, раз в день, мізерної кількості води і їжі. І задала питання Таїсія: «Отче, як наказуєш мені молитися Всевишньому, просячи в Бога пробачити гріхи мої?» Старець вимовив: «Ти не достойна бридкими губами іменувати Прізвище Господнє, ні здіймати власні молитви до Нього. Проте лише, звертаючись на схід, голоси: «Боже, помилуй мене!».
Отак створювала Таїсія три роки, будучи присутньою в затворі. Пафнутій не забував про неї і пішов до Антонія Великому з'ясувати, пробачив її Господь чи ні. Запитавши про Таїсію, св. Антоній благав всіх власних вихованців молитися в цю ніч, щоб з'ясувати про долю її. І було видіння Павлу: небеса відкрилися, і він помітив одр, блещущий великою, і корона спочивав на ньому. Павло поставив запитання: «Напевно Антонію призначено цю корону?» І почув голос: «Не старцю твоєму Антонію, однак Таїсії-блудниці». Запитавши про дане бачення, старець Пафнутій з готовністю повернувся в обитель і розламав двері келії, де була Таїсія, щоб вивести її звідти. Таїсія стала прохати його: «Руки геть від мене тут до смерті моєї, дуже багато гріхів моїх перед моїми очима, і я бажаю в сльозах просити Бога випустити мені обтяжливі провини мої». Старий дав відповідь: «чоловіколюбець Бог прийняв твоє покаяння. Для чого впадати у відчай? Тому що ти чимало постаралася і створила покаяння». І вивів її поза келію. Через п'ятнадцять днів Таїсія занедужала й через три дня, благодаттю Божою, почила з миром.
