- Наташа, українська публіка завжди приймала вас привітно. Та ви й самі, приїжджаючи в Київ, кажете – "Я вдома!" Як вважаєте, навіщо ряду українських депутатів знадобилося писати звернення в СБУ з вимогою заборонити вам в'їзд в країну? (Звинувачення в тексті звернення прописані: "улюблена співачка президента РФ", "знімалася у фільмі Криму").
- Я з подивом дізналася з інтернету, що я "шпигунка з Кремля" і багато інших небилиць. Але щоб маразм досяг такого градуса... Я розумію, що є в Україні великі фантазери, але не до такої ж міри! Тут вже в ранг фантастів їх треба включати. Герберт Уеллс з його "Війною світів" міг би постояти в сторонці порівняно з тим, що пишуть про мене.
Сумно, що люди роблять незрозумілі висновки, не базуючись на конкретних фактах.
- Може, є в Україні ті, кому ви не догодили?
- Людям потрібен будь-який привід, будь-яке відоме добре ім'я, що вони по якомусь праву вважають належним втоптати в бруд. Заради чого?! От якби їм за державу прикро - я б змогла зрозуміти. А тут же печуться вони за своїм імена і місце в суспільстві. І не гребують жодними засобами заради піару.
- А що ж з приводу Криму?
- Знаєте, в Криму у мене багато друзів (вони, до речі, громадяни України), які роками вели бізнес на півострові, в тому числі туристичний. У них там свої міні-готелі і так далі. Бізнеси у них там, до речі, ніхто не відбирає. Вважаєте, їм потрібно було все кинути напризволяще? І ще, от як ви думаєте – українці не їздять на відпочинок в Крим? Приїжджають і у великій кількості. Просто з великими незручностями – дістатися з України зараз вкрай проблематично, але навіть це не зупиняє людей. Так що ж тепер, нехай українські депутати позбавляють цю "неугодну" частину громадян українського громадянства, вносять в чорний список – просто за те, що вони їздять відпочивати у Крим.
- Але багато українці вимушено їздять на півострів – у них там сім'ї, близькі.
- Я втрачаю ці моменти – родичі, друзі, бізнеси. Все це НАСТІЛЬКИ подвійні стандарти, що навіть коментувати не представляється можливим.
НА СЦЕНУ ПАЛАЦУ "УКРАЇНА" Я ВПЕРШЕ ВИЙШЛА В 1976 РОЦІ.
- Ви на 5 років позбавлені можливості приїжджати в Україну, що сказали ваші близькі. Знаю, що ваша бабуся живе під Києвом?
- Бабуся дуже старенька і погано себе почуває, і будь-яка негативна інформація про мене тільки погіршує її стан. Її почуття і стан неможливо описати словами... Ну от бачите - таке у нас життя. Вона мене виховала, виростила. До Москви вона вже не зможе поїхати за станом здоров'я. А якби, не дай бог, найстрашніше – я не зможу її поховати! Бабуся виросла в Україні, заклала в мені любов до української музики, української мови. Це моє коріння! І раптом ХТОСЬ забороняє пускати в Україну її онуку, корінну киянку.
Мене зараз не пускають з концертом на сцену Палацу "Україна", на яку я вперше вийшла у віці 3х років! Це був 1976 рік. А Палац Україна був побудований в 70-м. Як зараз пам'ятаю – стою на цій дерев'яній сцені з дитячим хором радіо і телебачення і виступаю на з'їзді Комуністичної партії УРСР. Давайте мене закидаємо ще за це камінням! А ще я була піонеркою і комсомолкою.
- Як і багато з тих депутатів, які писали звернення в СБУ...
- А вони вже про це "забули", чи не так? Впевнена, вони-то якраз і були самими затятими активістами комсомольських організацій. А тепер пишуть в СБУ – це Комсомол їх навчив грамотні доноси подавати? Так, давайте, кидайте в мене камінням! Що стосується фотографій, які, я так розумію, послужили причиною того, що мене називають "улюбленою співачкою президента РФ" - у мене є величезна колекція фото із політичними діячами різних країн, зокрема з президентами.
Я красива відома артистка. І те, що у мене є фотографії з відомими в різних сферах людьми – цілком нормально. Було б гірше, якби у мене всього цього не було. В архіві на дачі, до речі, нещодавно шукала одну фотографію і абсолютно випадково натрапила на знімок з першим секретарем ЦК Компартії України – Щербицьким. Так давайте ще цю фотографію у Мережах розтиражируємо та пожуримо мене: "ая-яй-яй-яй – як вона могла"! Ну ви ж розумієте, все це повна маячня.
- До речі, ви ще жили в Києві, коли Чорнобиль "рвонув"...
- Мені було 12, коли трапилася аварія. Я з групою артистів тоді брала участь у концерті в Чорнобилі, і співали для пожежників і рятувальників. І отримала свою дозу радіації. Мій батько помер, тому що критичну дозу радіації отримав і помер від лейкозу. А яка кількість дітей у лікарнях Києва лежить з білокрів'я... Моя хороша подруга – лікар, і кожного разу, приїжджаючи до Києва, я навідуюся у відділення променевої терапії до цим діткам. Щоб хоч якось скрасити той стан, в якому вони знаходяться. Ну давайте, не пускайте! Найлегше заборонити.
ВЛІТКУ ВИСТУПАЛА В ОДЕСІ – НІКОМУ ДО МЕНЕ ДІЛА НЕ БУЛО!
- А коли ви влітку до Одеси приїжджали, не було погроз?
- В Одесі я виступала влітку в липні – все було тихо. До мене нікому не було діла, ніхто не заїкнувся! Всі були у відпустці?!
ЛЮДИ, В МЕНІ ТЕЧЕ УКРАЇНСЬКА КРОВ, ЩО Ж МЕНІ ЇЇ, З ВЕН ВИКАЧАТИ?
- Наташа, багато хто вважає, що із-за війни нашим народам доведеться ще багато років відновлювати дружні відносини. Як думаєте, що потрібно зараз робити, щоб остаточно не розсваритися навіки?
- Росіяни і українці "мислячі" нормально між собою спілкуються – немає ніяких суперечок, конфліктів. Не потрібно штучно створювати ситуацій, коли українську і російську нації зіштовхують лобами. Час і так дуже агресивний. Якщо вже "своїх" ділити на "своїх" і "не дуже" - що ж далі? Люди, в мені тече українська кров, що ж мені її, з вен викачати? Коли я переїхала з Києва в Москву, була ще єдина держава СРСР. Я мислю цією великою єдиною державою досі, хоч і багато хто мене за це можуть засудити. Я гастролюю по колишнім республікам – співаю в Єревані, Тбілісі, Кишиневі. Для мене, як для артиста навіть зараз немає меж. Кордони нам вибудовують політики, а для мене як артиста немає меж. Я миротворець, їжу з любов'ю до людей, з чистим серцем і добрими піснями.
- Що ж далі?
- Не знаю. Але заборона на мій в'їзд в Україну – найбільша помилка тих людей, які намагаються утриматися при владі і заробити собі очки. Тим самим вони, до речі, відбирають у киян, які виходили на Майдан і намагалися відстояти свої права, головне право – право вибору. Українцям забороняють вибирати, про що тут ще говорити... Я жила і в радянський час, коли теж багато чого заборонялося й нав'язувалося. Такий же перекіс зараз в Україні спостерігається, на жаль.
