Будучи розлучений у дитинстві з батьками і братами, він виріс серед чужих людей. Як і всі знатні римські юнаки, Климент отримав блискучу освіту, але світські науки його не захоплювали. Ледве ставши повнолітнім, він залишає Рим, і йде у Святу Землю, до Палестини, де жив і страждав Христос і проповідували Його Апостоли – ось куди тягне юного Климента.
Приїхавши в Олександрію, він слухає проповіді вченого благовісника Варнави і стає гарячим прихильником нового вчення. Після деякого часу Климент в своїх мандрах зустрічає апостола Петра, приймає від нього святе хрещення, стає одним з його найближчих учнів (Філіп IV. 3). Євангельська проповідь допомогла Клименту чудесним чином знайти свою сім'ю, яку він вважав загиблою: серед учнів першоверховного апостола виявляються два його брати-близнюки, трохи пізніше він знаходить батьків. Треба зауважити, що вся сім'я після цього прийняла християнство і стала проповідувати спасительне вчення.
Незадовго до своєї мученицької кончини апостол Петро висвячує Климента в єпископа. Після смерті св. Петра, св. Ліна і св. Анаклета, з 92 по 101 рік Римським єпископом стає апостол Климент. Добродійне життя і святительський подвиг Климента являли благотворний приклад для гордих римських громадян, багато з яких стали послідовниками Христа. Житіє сщмч. зберегло нам приклад того, як одного разу на свято Пасхи після проповіді апостола, хрестилося відразу 424 людини, серед яких були представники всіх римських станів – від рабів до членів імператорської сім'ї.
Стурбовані успіхами християнського ієрарха, язичники донесли про нього імператору Траяну, звинувативши святителя в неповазі до римських богів. Розгніваний імператор велить вигнати Климента зі столиці, засудивши його до заслання. Багато хто з учнів апостола пішли за ним в Інкерманські каменоломні, що знаходяться недалеко від Херсонеса Таврійського, воліючи добровільно нести заслання аби лише не бути в розлуці з своїм духовним батьком.
Інкерманські каменоломні були традиційним місцем заслання християн. Нелегке життя подвижників було особливо важким через відсутність питної води. По молитві святителя Климента, Ангел Господній, що з'явився у вигляді Агнця, вказує місце де є джерело. Це диво привернуло до святителя Климента безліч людей. Слухаючи ревного проповідника, сотні язичників наверталися до Христа. Кожен день хрестилося по п'ятсот і більше осіб. Там же в каменоломнях був вирубаний у скелі храм, в якому він проповідував. У 101 році священномученик Климент був убитий за наказом імператора; його втопили, кинувши в море з каменем на шиї. Климент прославився багатьма чудесами, які не припинилися і після його кончини. За молитвами його вірних учнів – Корнилія і Фіви і всього християнського населення Херсонеса море відійшло, і вони знайшли на дні, в нерукотворній ”Ангельській” церкві нетлінне тіло свого вчителя. Після цього, щороку в день мученицької кончини Климента море відступало і протягом семи днів люди молилися біля мощей праведника.
Так було до початку IX століття. У цей час мощі стали недоступні, море не відступало. На початку 60-х років IX століття мощі чудесним чином з'явилися на поверхні моря, цьому передувала соборна молитва Херсонеського духовенства, та вчених проповідників які прийшли в місто – Констянтин-філософ і його брат Мефодій. Констянтин-філософ вважав, що Климент є покровителем його місіонерської діяльності і справі просвідчення слов'янських народів. Як показав час, це дійсно було так. Коли через кілька років брати принесли до папського престолу перекладені на слов'янську мову і написані слов'янськими письменами богослужбові книги, назустріч їм вийшов сам папа Адріан, дізнавшись про те, що вони принесли в Рим мощі їх святого співвітчизника – апостола Климента. Багато в чому завдяки принесеним мощам місія моравських братів закінчилася вдало: слов'янські книги були освячені папою, і у святому місті вперше на богослужінні поряд з латиною зазвучала слов'янська молитва. Це було рівносильно диву! У Західній церкви в ту пору була поширена так звана “тримовна” єресь, коли тільки три мови вважалися богослужбовими: давньоєврейська, грецька та латина. Констянтин, прийшовши в Рим, постригся в ченці, прийнявши ім'я Кирило, і незабаром помер. Пам'ятаючи про заслуги просвітителя перед престолом Св. Петра, його за наполяганням папи Адріана ховають у церкві Св. Климента.
Хрестившись в Херсонесі, князь Володимир Святий переносить частину мощей сщмч. Климента (а саме голову) і мощі св. Фіви, його учня, із собою до Києва, поклавши їх в Десятинній церкві в прибудові в ім'я сщмч. Климента. Таким чином, мощі сщмч. Климента були першою християнською українською святинею, що з'явилася на Русі. Цим-то і було викликано особливе шанування свщм. Климента на українській землі.
