День отримав свою назву на честь святої Агафію — християнської мучениці, яка жила в 3 столітті. Згідно з переказами, вона народилася на Сицилії в багатій родині. У молодості Агата відкинула домагання міського префекта, а той, користуючись антихристиянськими законами, піддав її переслідуванням. Незважаючи на тортури дівчина не відмовилася від своїх моральних принципів, ні від віри. Свята шанувалася як покровителька домашньої худоби. Щоб оберегти корів від падежу, селяни у цей день прибирали хлів старими постолами, просякнутих дьогтем, — говорили, що коров'яча смерть від них утікає без оглядки. З цією ж метою здійснювали й інші дії: наприклад, вішали корові на роги шматки хліба або опахивали село сохою, в яку впрягали вдову (вважалося, що таку борозну нечиста сила не може переступити). До Агаф'їного дня у неврожайні роки зазвичай закінчувалося сіно, і по хлівах починав ходити мор — Голодуха (звідси друга назва цієї дати). Корови, яким корму потрібно було найбільше потерпали від голоду в першу чергу.
З цим днем пов'язано безліч приказок — в першу чергу, про корів: «Агафія-коровница, бережи корів»; «Корова в теплі — молоко на столі»; «Корову бити — молока не пити»; «Побив дід бичка, та спохопився молочка»; «Сметанку любити — корову годувати». Агафія вважалася також заступницею від пожежі. У день пам'яті освячували хліб, який зберігали в будинку як надійний засіб від «червоного півня». У разі пожежі цей хліб треба було кидати у вогонь, або, навпаки, в чисте поле, в сторону від хати. Крім того, на Гафію було прийнято поминати предків, що відійшли в інший світ. У Агафьин день спостерігали за погодою: якщо було тепло, то і в найближчому майбутньому холодів не передбачалося. У той же час мороз віщував дружну весну, сухе і спекотне літо. Іменини в цей день Олександра , Антон , Василина , Макар , Михайло , Петро.
