Прикмети і звичаї: «Сонце на зиму, а літо на спеку повертає» або «Сонце з Петра-повороту вкорочує хід, а місяць йде на прибуток», – говорили у давнину. До сонця здавна ставилися з повагою, адже воно вважалося не просто небесним світилом, а всевидячим оком Бога або вікном, через яке Господь дивиться на землю. Згідно з іншими легендами, сонце – колесо від колісниці, на якій їздив по небу Ілля-пророк. У деяких областях вважали, що сонце на небо піднімають на своїх крилах ангели. Не дивно, що для праведних людей сонячне світло вважався нагородою. А от всяке зло, як породження нечистої сили, на думку наших предків, каралося сонцем нещадно. Згідно з повір'ям, сонце стежило за людьми протягом дня, а потім розповідало Господу про що творяться на землі справах. Опівдні і перед тим, як опуститися за горизонт, сонце трохи уповільнює свій хід, відпочиваючи від «трудів». Згідно з іншим повір'ям, сонце опускається вночі в море або під землю. Навіть з приходом християнства наші пращури не перестали поклонятися сонцю. Під час сходу мужики хрестилися на сонце, знявши шапки, йому молилися, зверталися до нього з проханнями під час різних сільськогосподарських робіт. На Петра наші предки славили сонце. Для цього вони піднімалися на найвищий пагорб і зверталися до світила з поклонами і привітаннями: дякували його за світло, тепло і просили якомога довше затриматися на небі, щоб було більше сонячних днів. Під час обряду співали особливі величальні пісні, які вихваляли могутнє небесне світило
Прикмети 25 червня
- Літо бурхливе – зима з заметілями, літо дощове – зима сніжна.
- Врожайне літо віщує холодну зиму.
- Дощове літо гірше осені.
- Яке літо – таке й сіно.
- Якщо півень влітку заспівав раніше дев'яти годин вечора – до дощу.
