Як свідчать давні перекази в 1756 році, біля ковбані (озера), з якого бере початок річка Либідь, козацько-гайдамацький загін втопив два барила з золотими червінцями та коштовностями…
Наші прадіди небезпідставно вважали, що в ніч з 6 на 7 липня розквітає червоно-вогненна квітка папороті. Той, хто її знайде та буде нею володіти – стає знахарем, а відтак зможе знайти будь який скарб, що невидимий для очей інших людей.
Скарби бувають двох видів: закляті та незакляті. Останнім може скористатись кожен хто його знайде, але заклятим, а саме таким і є клад захований на «Мамаєвій Слободі», заволодіти не так-то і легко. Хоча й місце відоме. Проте це не дає доступу до скарбу. Скарб може з'явитись в різноманітній личині: старим дідом, вродливою молодицею, конем, клубком ниток, собакою, півнем; штовхніть старого діда, обніміть та пригорніть молодицю, вдарте собаку – вони тутички й розсипляться у вигляді золотих дукачів та червінців… Однак як звичайній людині здогадатись, що це саме скарб? Певний засіб – це червоно-вогненна квітка папороті, власнику цієї квітки все відомо, проте як важко добути цю квітку. Різні перешкоди стають на шляху сміливця: відьми, чорти, вовкулаки, гопирі, сичі, домові, лісовики, русалки. Все це «товариство» збирається в купу в лісі й з реготом, криками й завиваннями перешкоджає у пошуках бажаної квітки… Але ви будьте мужні і удача посміхнеться вам.
