12 липня
Велес учив праотців наших землю орати землю і злаки сіяти, і жати солому на полях страдних, і ставити снопа до помешкання, і шанувати Його як Отця божого. «Велесова книга», III 8/2/ Дні зменшуються, але жара прибуває. З Велесова дня починають косити, заготовляти сіно: «Коси коса, поки роса — роса геть, і ми додому!». У цей день вшановували останній пов'язаний Сніп, який, як вважали косарі, під час косовиці переходив дух поля, а значить і дух Велеса. У ці ж дні селяни закінчили оранку і починали підготовку до сівби озимого. Побутувала така приказка: «До Велесова дня зорати, до Перунова дня взборонить, до Спаса — посіяти». Всім землеробським роботам протегував Велес.
