Святі отці шести Вселенських Соборів
30 липня (дата для 2017 року)
На Вселенські собори з'їжджалися єпископи та представники усіх церков. Постанови, прийняті на Соборі записувалися в Книгу Канонів (Правил) і згодом приймалися церквою як вчення. Попередником Вселенських соборів став Апостольський собор, скликаний апостолами в 51 році і позначений в Біблії (Дії 15:1-29). Православною Церквою визнані сім Святих Вселенських Соборів:
— Нікейський I — 325 рік,
проти єресі Арія — Константинопольський I — 381 рік,
проти єресі Македонія — Ефесский — 431 рік,
проти єресі Несторія — Халкідонський — 451 рік,
проти єресі монофізитів — Константинопольський ІІ 553 рік,
«Про трьох главах» — Константинопольський ІІІ 680-681 роки,
проти єресі монофелітів — Нікейський ІІ 787 рік, проти єресі іконоборців. Сьомий Вселенський Собор був покликаний таким на Помісному Константинопольському Соборі в 879-880 роках, тоді як кожен з шести був затверджений Вселенським на наступному за ним. Сенс особливого шанування святих отців Вселенських Соборів полягає в тому, що тільки Собори володіли даром виносити непогрішимі і «для всіх корисні» визначення в області християнської віри і церковного благочестя в кризові моменти церковної історії. Короткий підсумок догматичного богослов'я святих отців шести Вселенських Соборів відображений у першому соборному правилі Трульського Собору (691 рік), який став продовженням VI Вселенського (III Константинопольського). Крім догматичної діяльності, святі отці Вселенських Соборів виробляли правила, службовці до впорядкування церковної дисципліни. Церква ніколи не відступає від колишніх догматичних визначень, вироблених церковних канонів і не замінює їх новими.
