«25 років тому я читала глянцеві журнали, уважно вивчала розділи моди і краси, выучивала поради з рубрик «Секс» і «Як задовольнити улюбленого 125 способами». Сьогодні я за звичкою переглядаю статті на тему «Як не старіти» або «Як правильно старіти» та іншу нешкідливу і марну нісенітницю. І ось що я хочу сказати тим, кому зараз 25-30: не витрачайте час!
Старіти круто
Я півжиття боролася зі старінням, і воно перемогло. Навіщо я так бездарно витрачала час? Чому я не відразу визнала свою поразку і не спробувала просто жити? Я не знаю. Я все життя вдавала кимось іншим: більш товариським, більш розкутим сексуально, більш молодим, більш стильним. Я витратила десятки тисяч годин на зафарбовування сивини і зважування. І нарешті я сказала собі: годі.
Рік тому я перестала фарбувати волосся. Я закинула дієти і зараз слідкую за тим, щоб мій раціон був повноцінним — раз, смачним — два. Я набрала 10 кілограмів, і мені наплювати. Я не стала продовжувати контракт з фітнес-клубом, тому що насправді з усієї фізичної активності мені подобається тільки бігати в парку вранці, заодно вигулюючи собаку. Я перестала витрачати божевільні гроші на косметику, тому що для повсякденного макіяжу мені потрібні тональний крем, олівець для брів і вій.
Мені 52 роки, але я відчуваю себе 30-річною. Ні, я не зійшла з розуму, я бачу всі ці зморшки, обвислі боки і пігментні плями. Я кажу про внутрішній стан, про стан душі. Просто я більше не убиваюсь на терені «приведи тіло в стан, що відповідає твоєму самовідчуттю». Я виглядаю на 50, але в душі мені 30. Всі. Крапка.
Про таких, як я, кажуть «не боєць». А я не розумію, чому це погано. Так, я вибрала шлях найменшого опору: бути щасливою просто так, а не всупереч.
Так, для чого я надто стара. Я занадто стара, щоб:
1. Мовчати
Якщо мені є що сказати, я кажу — і не боюся бути неправильно зрозумілою, невірно почутою. І не замислююся про те, що про мене, можливо, подумають інші. Це їхні проблеми, не мої. І якщо до мене хтось поставився погано, образив, зачепив або нахамив, я не буду мовчати, я скажу їй: «Ти хам, ти сказав огидні речі, мені неприємно спілкуватися з тобою». І я не буду думати, чим я заслужила хамство. Його взагалі не можна заслужити. Просто в світі є хами. І треба ставити їх на місце.
2. Переживати з-за того, як я виглядаю
Мій чоловік (так, я заміжня) запропонував мені поснідати в кафе. Я пішла збиратися і виявила, що сухий шампунь (і взагалі шампунь) скінчився. А джинси я вже двічі одягала. І роки три тому я б точно сказала йому, що не готова в такому вигляді кудись йти. А зараз я подумала: чорт забирай, мій коханий чоловік кличе мене поснідати з ним. Яка різниця, мила я голову? Він бачив мене сьогодні вранці, і він хоче піти зі мною в кафе. Не плювати, що подумають люди за сусіднім столиком? І так, я не стала гладити футболку. Я взагалі їх більше не прасую. Вони чисті. Цього достатньо.
3. Мати слабкості
Це не слабкість. Це мої бажання, і я їх реалізую. Мені не соромно читати бульварний роман, слухати Леді Гагу, пританцьовуючи, є чізкейк в 2 години ночі і дивитися «Ходячих мерців» по п'ятому колу. Тому що там Деріл.
4. Носити незручне взуття
Взуття — щоб було зручно ходити. Вона повинна бути м'якою, комфортною, відповідати сезону і бути мені за розміром. І так, я одягну сандалі на шкарпетки, якщо побоююся, що за довгий день мені натре ногу. Моя нога важливіше, ніж та нестерпна психологічна травма, яку я, можливо, завдам чиїмось естетичному почуттю.
5. Вибачатися за бардак
Прошу вибачення, ви мене наймали, щоб я містила цей будинок у чистоті? Нічого, що це МІЙ дім? У мене не було настрою, і я не прибрала — ваше яке діло?
6. Збирати натовп друзів
Тому що не можна запросити Мері, не покликавши Джека, а Джона — не згадавши про Лаурі. Якщо я хочу бачити Мері, я кличу Мері. І нормально сприймаю її відмову, якщо з Джеком їй веселіше.
7. Збирати непотріб
Я викреслила з лексикону фразу «А раптом знадобиться». Якщо я прямо зараз не знаю, навіщо мені ось ця штуковина, вона відправляється на смітник.
8. Бути оптимістом
Ні, не в кожній людині є щось хороше. Деякі люди — лайно від маківки до п'ят. Просто мішки з лайном. І я не витрачу ні хвилини свого часу, щоб в цьому мішку з фекаліями шукати щось хороше.
Я надто стара для багато чого. І я щаслива, що я встигла це усвідомити до того, як мені в головах шмякнули кам'яну плиту з написом: «Тут лежить Мішель, вона все життя прожила не так, як хотіла, і померла нещасною».
