Народне свято «Федот Ветроніс» відзначається 15 березня (за старим стилем – 2 березня).
У православному календарі це день вшанування пам'яті святого мученика Феодота Киринейского, єпископа. Інші назви свята: «Федот – сніговий замет», «Федот весняний», «Вітри-вихровеї».
Народ прозвав святого Ветроносом, оскільки в його свято нерідкі були сильні вітри.
Батьківщина святого Феодота – місто Галатія в Малій Азії, але вся його життя пройшла на Кіпрі в Киринии. Коли Федот тільки прибув на Кіпр, силою своєї проповіді йому вдалося звернути в християнське віросповідання багатьох язичників. За це духовенство Кіпру нагородив його вищим священицьким саном. На початку IV століття почалося гоніння на християн і Феодота заарештували. Його катують, але він не отвергся від істинної віри. Незабаром цар Костянтин Великий звільнив ув'язнених християн. Мученик Федот повернувся до обов'язків єпископа Киринии і через два роки мирно помер. Оскільки день Федота випадав зазвичай на Великий Піст, рекомендувалося його не порушувати і слідувати монастирським статутом.
Намагалися 15 березня дотримуватися сухоїдіння, тобто вживати в їжу овочі без термічної обробки.
Приймати їжу потрібно було тільки 1 раз в день після заходу сонця.
Крім цього, намагалися утримуватися від розваг, поганих думок і лихослів'я.
Існувало колись повір'я, що на Федота всі підземні ключі закипають, виливаючись на землю останньої відлигою. А якщо замість очікуваної відлиги траплявся мороз, зітхали, скрушно розводячи руками: «Федот, та не той». Але ще великі прикрості приносили сильні вітри та снігові замети. Адже якщо «Федот злий — не бути з травою». А вона, свіжа, зелена, апетитна, оскільки в цей час потрібна була.
На сіні і соломі який з удій корови, так і їх в середині березня доводилося економити. Якщо зима розгуляється, розіграються хуртовини, вирішивши ще тиждень-другий по землі поколобродити. Варто від них хорошого чекати, коли навіть Федот і той замість довгоочікуваного тепла сніжком порошит. А якщо «На Федота занос — піде худобинка під знесення». Втім, сильний снігопад, та ще при холодному поривчастому вітрі не тільки скотному дворі завдавали відчутної шкоди, але і взагалі всьому селянському господарству. Тому люди поспішали з загороди у двір, з двору в сад, щоб струсити з отяжелевших дерев налиплий сніг, видалити зламані вітром гілки, залікувати рани... загалом, роботи у березневому саду було чимало.
