Народне свято «Весняний сонцеворот» відзначається 21 березня (за старим стилем – 8 березня).
День присвячений рівної тривалості дня і ночі. Інші назви свята: «Вербоносица», «Вербоносний день», «День весняного рівнодення», «Вешнее рівнодення». Вербоносицей день назвали за те, що до цієї дати зазвичай розпускається верба. Наші предки цій рослині приписували магічну силу. Дати, пов'язані з сонячним циклом, у багатьох народів відзначалися як святкові. Не став винятком і день весняного рівнодення, що припадає на 20 або 21 березня за новим стилем.
Вважалося, що саме з цього моменту починається справжня весна. На Весняний сонцеворот випікали з тіста фігурки у вигляді птахів. Вважалося, що якщо їх підкидати вгору, а потім ловити, то це приверне в життя щастя, достаток, здоров'я і благополуччя.
Говорили, що на весняний сонцеворот прилітають посланці Раю — жайворонки, приносячи з собою тепло.
«Прийде сонечко і до наших віконечок», — чекали цього дня люди. Поширені були й ворожіння з використанням печива «жайворонка». При випіканні в тісто додавали різні дрібні негострі предмети з обов'язковим поясненням, що вони означають. Потім вибиралося печиво і відкриваються завіса найближчого майбутнього.
Ворожили 21 березня і на любов. У давні часи існувала традиція у цей день розфарбовувати яйця: наносити на них спеціальні знаки, які уособлюють землю, сонце, родючість і нове життя. З допомогою таких яєць наші предки виготовляли захисні обереги й талісмани. Зараз так роблять на Великдень, причому зміст багато в чому схожий зі старослов'янським язичницьким ритуалом.
Також на весняне рівнодення припадав день верби — до цієї дати вона вже повинна була розпуститися: «Час вербі осеребриться». Гілки верби приносили в будинок. Вважалося, що вона виганяє з хати всяку тяжкість — побутові проблеми, сварки, хвороби.
У той же час з цим деревом пов'язані і вельми неприємні забобони. Казали, наприклад: «Хто вербу посадить — сам на себе заступ готує», — це означало, що людина помре, коли з дерева можна буде витесати лопату. Втім, це повір'я не заважало використовувати вербу в лікувальних цілях. До того, як верба зацвітала, селяни заготовляли кору і сушили її на горищах з хорошою вентиляцією. Пізніше з неї готували чай з додаванням анісу, липового цвіту і малини. Відваром кори полоскали рот при стоматиті і горло при ангіні. Порошок з верби часто використовували як кровоспинний засіб.
