За останнє сторіччя людство досягло грандіозного прогресу в технологічному розвитку. Було побудовано величезну кількість промислових об'єктів, в тому числі з використанням атомної енергії. На жаль, іноді на них відбуваються аварії, що призводять до серйозних руйнувань і загибелі людей. Щоб вшанувати їх пам'ять, була призначена спеціальна дата, під час якої проводяться щорічні тематичні заходи, інформує Ukr.Media.
Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф відзначається 26 квітня в усьому світі. Він був встановлений на саміті СНД у вересні 2003 року з ініціативи колишнього президента України Леоніда Кучми. Ідею підтримали в ООН, закликавши своєю резолюцією справляти його в усіх країнах-учасницях організації. У 2019 на міжнародному рівні подію відзначають 16-й раз.
День чорнобильської трагедії — це данина поваги всім ветеранам і ліквідаторам техногенних аварій, які, ризикуючи власним життям і здоров'ям, усували загрози і наслідки катастрофи: пожежники, МНС, міліція та інші служби.
Історія свята
Дата була вибрана не випадково. Саме в цей день трапилася жахлива катастрофа, яка забрала безліч життів і залишила свій слід в долях мільйонів людей — аварія на Чорнобильській АЕС. Особливо зачепила вона України, де безпосередньо перебувала електростанція, а також прилеглі території Росії і Білорусії.
В результаті руйнування одного з реакторів в повітря потрапила велика кількість радіоактивних елементів, які вітром рознеслися на відстань понад 160 тисяч квадратних кілометрів. Найбільшої поразки зазнали території міст Прип'яті та Чорнобиля, внаслідок чого було прийнято рішення про повну евакуацію населення, яке проживає в 30-кілометровій зоні від пошкодженого реактора. Найбільшу дозу опромінення отримали співробітники АЕС, понад 30 чоловік з них померли від променевої хвороби протягом кількох місяців.
Пожежу, що виникла після вибуху, гасили місцеві пожежні, а також допоміжні бригади з Києва та сусідніх районів. Роботи проводились без спеціальних костюмів захисту, люди отримували гігантські дози радіації, практично жертвуючи своїм життям. Наслідки аварії ліквідують і по нинішній день: над зруйнованим реактором був побудований бетонний саркофаг, виконувалися роботи з очищення територій від небезпечних радіоактивних елементів. Всі ці заходи проводилися спільно кількома міністерствами — МНС, армією, міліцією. У найбільш забрудненій 30-кілометровій зоні (зоні відчуження) за кілька років попрацювало понад 600 тисяч осіб. Згодом всі вони отримали статус ліквідатора аварії, певні пільги, проте смертність серед них перевищувала норми в десятки разів.
Цікаві факти
Багато жителів сіл із зони відчуження, попри заборони, через деякий час повернулися до рідних домівок. Високий радіаційний фон не чинив на них згубний вплив, деякі продовжують там жити і до цього дня.
