7 листопада – Дідівські плачі: історія та традиції свята

День 7 листопада вважався на Русі важливою датою, коли було заведено згадувати померлих родичів. В народі його назвали Дідівські плачі, інформує Ukr.Media.

Чому так важливий ритуал поминання?

Обряди поминання померлих предків є в багатьох народів світу, але у слов'ян це роблять з особливим шануванням. Душі наших рідних, які залишили землю і знаходяться в іншому світі, навіть звідти оберігають нас і надають підтримку.

Ми, що залишилися поки на землі, повинні завжди згадувати померлих з любов'ю і вдячністю, а також дотримуватися складених століттями традицій поминання предків.

Не забувайте народну приказку: «Коли батьки живі — їх шануй, а коли померли, то поминай».

Що означає Дідівський плач?

Слов'яни вірили, що в цей осінній день сама природа дощем або снігом оплакує тих, хто пішов з землі в світ духів. А разом з нею ритуальний плач, який отримав народну назву Дідівський, влаштовують і люди.

Плакали всі, в цей день не вважалися ганебними навіть чоловічі сльози. Вірили, якщо комусь із мертвих сльозинки не пролити, то він розсердиться і перестане оберігати.

Першими починали плакати молоді дівчата, згадуючи добрим словом померлих родичів, яких знали особисто. Потім продовжували жінки, хлопчики і завершували Дідівські плачі чоловіки.

Так люди виплакували всю накопичений біль від розставання з тими рідними, хто відійшов в інший світ.

Відвідування кладовища

Обов'язковим 7 листопада вважається відвідування могилок на кладовищі.

Не дотримати цей звичай люди боялися, бо вірили: «Якщо сьогодні на могилки до предків не сходити, вони самі в будинок прийдуть».

А такі «гості» не дуже віталися, бо з душею в оселю могла проникнути і енергія смерті. Відомі випадки, коли в день Дідівських плачів сім'ї не відвідували на кладовищі могилки рідних, і в той же вечір у них хтось помирав.

Тобто душі покійних самі прийшли в гості з потойбічного світу, а йдучи, за допомогою енергії смерті прихопили когось з собою.

З порожніми руками на кладовище сьогодні не ходять, а беруть з собою інструмент, щоб навести порядок на могилах (ножівки, граблі, віники, сапи). Як тільки прийдете на могилку, запаліть свічку або лампадку, нехай вона горить до закінчення робіт з прибирання.

Якщо в одній огорожці поховано кілька осіб, то потрібно саме стільки і запалити свічок. За допомогою вогню ми показуємо покійним, що хоч вони і відсутні на землі, але пам'ять про них жива.

Поминальний стіл

Раніше на Русі ніколи не їли їжу і вже тим більше не вживали алкоголь на могилках, таке нововведення з'явилося нещодавно. І продукти не прийнято було залишати, їх роздавали бідним і тим, хто просить у церкві або на цвинтарі.

А поминали покійних вдома за щедро накритим столом. За традицією до поминальної трапези готували ті страви, які найбільше любили померлі за життя.

Обов'язкова страва, з якої завжди починається поминальний обід — кутя, яка символізує безсмертя і вічне життя. Варять кутю з цільнозернової пшениці, рису або гречки, потім розводять її у медовій воді, посипають маком і отримують кутю.

З неї і починається трапеза. Першу ложку куті відкладають у Дідівську тарілку (це чистий посуд, встановлений на поминальному столі для померлих). Після цього кожен присутній за столом з'їдає по три ложки куті і приймається за обід.

В цей день за столом не заведено вести сторонніх розмов. Потрібно говорити про покійних родичів, згадувати їх настанови і характер, мудрі поради і добрі вчинки, випадки з життя і добрі справи.

Важливо знати! Хлібні крихти і скибочки, що залишилися після поминальної трапези, не струшуйте на підлогу, а зберіть і віддайте пташкам.

Кого сьогодні поминають?

1. У наших предків вважалося, що в день Дідівських плачів не варто даремно турбувати чужий рід, тобто сусідів і знайомих не згадують, тільки родичів. Зрідка допускалося відступ від цього правила, якщо дружній зв'язок між людьми був міцніший спорідненого.

2. Категорично в православ'ї забороняється поминати самогубців, братовбивць і вбивць дітей; тих, хто проклинав свій рід, і заложних небіжчиків (спілкувалися з нечистю, зниклі безвісти, замерзлі, п'яниці, потопельники, згорілі). Не можна навіть прибирати на їх могилах.