Етикет з пелюшок: 8 хороших манер, яким потрібно навчити дитину

Щоб не стикатися з подібними докорами в громадському транспорті та на дитячих майданчиках, варто змалку прищеплювати своєму дитяті хороші манери. З яких почати? Читайте в нашій статті, інформує Ukr.Media.

8 правил хорошого тону, які необхідно прищепити малюку

1. Вибачатися. Якщо дитині потрібно звернутися до дорослого або привернути до себе увагу, варто навчити її застосовувати слово «Вибачте» на початку фрази.

Уміння визнавати власні помилки у взаємовідносинах з однолітками також буде не зайвим.

Навчити вибачатися щиро — це не просто сказати "вибач". Це про розуміння, що твої дії можуть завдати комусь болю чи незручностей (емоційних чи фізичних), і прагнення це визнати та, можливо, виправити. Це фундамент емпатії та відповідальності за свої вчинки. Це також вчить, як "ремонтувати" стосунки після конфліктів.

• Показуйте власним прикладом, як ви вибачаєтеся перед дитиною, партнером чи іншими людьми, якщо припустилися помилки (навіть дрібної). Пояснюйте чому ви вибачаєтеся.
• Поясніть різницю. "Вибачте" — на початку фрази ввічливо сигналізує про бажання поговорити, а "вибач" — це реакція на конкретну ситуацію, коли хтось постраждав.
• Не примушуйте до автоматичного "вибач": Замість "Скажи 'вибач'!" запитайте: "Подивись, Петрик засмучений. Що сталося? Як ти гадаєш, що можна зробити, щоб він відчув себе краще?". Допоможіть дитині усвідомити наслідки її дій.
• Вчіть "ремонтувати": Вибачення може супроводжуватися діями. "Вибач, що забрав іграшку без дозволу. Ось, візьми її назад." Це набагато цінніше, ніж просто слово.
• Обговорюйте почуття: Говоріть про те, як почуваються люди, коли на них кричать, їх штовхають чи забирають їхні речі.

2. Не запізнюватися. Багато хто вважає відсутність пунктуальності — смертельним гріхом. Ну, або як мінімум, неповагою до оточуючих. Коли людина запізнюється, вона, ніби показує, що її час набагато важливіше за ваш. А це жахливо неввічливо. Іноді запізнень уникнути неможливо, але слід привчати малюка поважати час інших людей і не запізнюватися на зустрічі.

Пунктуальність — це не тільки про повагу до часу інших, але й про відповідальність, організованість та надійність. Дитина, яка звикає до певного режиму та розуміє цінність вчасного прибуття, краще адаптується до школи та майбутнього робочого життя. Це також допомагає уникнути стресу та поспіху.

• Вік має значення: Маленькі діти не мають абстрактного поняття часу. Починайте з конкретних речей: "Ми виходимо після того, як одягнемо черевики", "Мультфільм почнеться, коли стрілка буде тут".
• Створюйте рутину: Встановіть чіткі правила для ранкового збирання, вечірніх ритуалів. Це допоможе дитині знати, що очікувати, і прискорить процеси.
• Використовуйте таймери та візуальні підказки: Пісочний годинник, таймер на телефоні або список завдань з картинками ("одягнутись", "почистити зуби") можуть допомогти дитині орієнтуватися.
• Пояснюйте наслідки (без залякування): "Якщо ми вийдемо пізніше, ми пропустимо початок вистави/закриття улюбленого магазину/зустріч з другом". Це допомагає зрозуміти, чому важлива вчасність.
• Виходьте заздалегідь: Плануйте час з запасом, особливо з дітьми. Не розраховуйте, що все пройде ідеально і за планом.
• Показуйте приклад: Чи часто ви самі запізнюєтесь? Діти копіюють нас.

3. Дякувати. «Спасибі» і «Будь ласка» повинні щільно оселитися в мовленні наших дітей. Адже зовсім не складно оцінити зусилля іншої людини. Ці «чарівні» слова допоможуть проявити повагу і визнати заслуги іншої людини. А це завжди приємно.

Навчити дитину дякувати — це про розвиток почуття вдячності. Вдячні люди щасливіші, вони більше цінують те, що мають, і краще будують стосунки з іншими. Це також вчить дитину помічати доброту і зусилля оточуючих, а не сприймати все як належне. "Будь ласка" вчить просити ввічливо, а не вимагати.

• Нехай це буде щиро, а не просто слово: Пояснюйте, що "дякую" — це спосіб показати, що ти цінуєш те, що для тебе зробили. "Дякую, що допоміг мені зібрати кубики", "Дякую за смачний обід". Будьте конкретними.
• Моделюйте вдячність: Регулярно дякуйте дитині ("Дякую, що так швидко одягнувся!"), партнеру, касиру в магазині, водію автобуса. Показуйте, що це нормальна частина спілкування.
• Заохочуйте помічати добро: Наприкінці дня можна запитати: "За що ти сьогодні можеш подякувати? Може, хтось тобі допоміг, чи ти отримав щось приємне?"
• Навчіть просити з "Будь ласка": Якщо дитина просить щось без "будь ласка", можна м'яко нагадати: "Як ми просимо?", або просто помовчати, дивлячись на неї, доки не додасть "будь ласка".
• Покажіть взаємозв'язок: "Коли ти кажеш "дякую", людина розуміє, що тобі це було важливо, і їй приємно".

4. Не перебивати. Як же їм важко дочекатися, поки дорослі закінчать свої нескінченні розмови. Але таку витримку просто необхідно розвинути у своєї дитини. Винятком є лише ситуації, коли сталося щось надзвичайне і ваша увага необхідна саме зараз.

Уміння слухати і не перебивати розвиває терпіння, саморегуляцію та повагу до співрозмовника. Це критично важлива навичка для ефективного спілкування в будь-якому віці — в школі, на роботі, в особистих стосунках. Це також вчить дитину, що думки інших людей мають цінність.

• Навчіть сигналу "зачекай": Домовтеся з дитиною про невербальний сигнал (наприклад, покласти руку собі на плече або м'яко потиснути її руку), який означає "Я бачу тебе, але почекай хвилинку, я скоро звільнюся". Обов'язково поверніться до дитини, як тільки зможете, і дайте їй свою повну увагу.
• Навчіть фразі для "політесу": Замість того, щоб просто вриватися в розмову, навчіть дитину фразі на кшталт: "Перепрошую, можна я швидко скажу?", "Чи можу я сказати, коли ви закінчите?".
• Визначте "справжні" надзвичайні ситуації: Поясніть, що "горить" чи "болить" — це надзвичайна ситуація, а "я збудував велику вежу" — це те, що може зачекати.
• Слухайте дитину: Коли настає її черга говорити, слухайте уважно, не перебиваючи. Показуйте на власному прикладі, як виглядає активне слухання.
• Пояснюйте "чому": "Коли ти перебиваєш, людина забуває, що хотіла сказати, або відчуває, що її не поважають. Давай дамо їй договорити, а потім ти розкажеш".

5. Питати дозволу. Обов'язково донесіть до нащадка думку, що необхідний дозвіл дорослих перед тим, як щось узяти або зробити. Це набагато краще, ніж якщо ваш малюк почне робити все, що йому заманеться.

Вміння питати дозволу вчить поважати чужу власність і чужі кордони. Це також про розуміння правил, безпеки та ієрархії (хто приймає рішення в певних ситуаціях). З іншого боку, це правило є фундаментом для розуміння власних кордонів та права сказати "ні", а також розуміння згоди в майбутньому.

• Пояснюйте, що кому належить: Чітко визначте, які речі є особистими (мамині, татові, брата/сестри) і їх не можна брати без дозволу. Навіть іграшки дитини є її власністю (вчіть її саму дозволяти чи не дозволяти їх брати).
• Обговорюйте, чому питаємо дозвіл: Не просто "не можна", а "Це мамин телефон, вона може зараз працювати з ним", "Це може бути небезпечно, якщо ти візьмеш без мене", "Ця ваза може легко розбитися".
• Пояснюйте, що відповідь може бути "ні": І це нормально. Обговорюйте, як реагувати на відмову.
• Вчіть поважати тілесні кордони: Дуже важливо вчити дитину питати дозволу, перш ніж обійняти когось, взяти за руку, і так само вчити її, що вона має право сказати "ні", якщо хтось хоче торкнутись її тіла, і їй це неприємно (за винятком необхідних гігієнічних або медичних процедур). Це основа безпеки.
• Розрізняйте речі, що "спільні", "мої" та "чужі": Це допоможе дитині краще зрозуміти, коли дозвіл потрібен обов'язково.

6. Вітатися. Привітання зайвим не буває. Навчіть свого малюка вітатися з оточуючим при зустрічі. Навіть якщо до них з мамою підійшла незнайома людина.

Вітання — це перший крок до соціальної взаємодії. Це вчить дитину встановлювати контакт, бути відкритою та доброзичливою. Це також допомагає їй відчувати себе частиною спільноти (сім'ї, групи в садку, тощо). Уміння вітатися підвищує впевненість у собі в нових ситуаціях.

• Моделюйте вітання: Приходячи кудись, голосно і чітко вітайтеся з усіма знайомими. Виходячи — прощайтеся.
• Пояснюйте різні форми вітань: "Привіт" для друзів, "Доброго дня" для дорослих чи малознайомих, кивок головою, посмішка. Враховуйте культурні особливості.
• Не змушуйте, якщо дитина дуже соромиться: Особливо з незнайомими людьми. Можна домовитись, що спочатку вона просто посміхнеться або тихенько скаже "Привіт" вам на вушко, а ви озвучите голосніше. Головне — сам факт визнання присутності іншої людини. З часом сором мине.
• Розрізняйте вітання з "безпекою": Поясніть дитині, що ввічливо вітатися зі знайомими батьків, вчителем чи продавцем — це одне. Розмовляти чи йти кудись із зовсім незнайомими людьми — це інше (і часто небезпечно, про це слід говорити окремо).
• Вчіть вітатися очима: Навіть якщо дитина не говорить, контакт очима та посмішка — це теж форма вітання.

7. Поважати старших. Обов'язково розповідайте (а краще показуйте на власному прикладі), що важливо поступатися місцем у громадському транспорті людям похилого віку, інвалідам або вагітній жінці. Це прості норми людяності та емпатії.

Це правило вчить не тільки поважати вік та особливі потреби, але й розвиває емпатію, співчуття та бажання допомогти слабшому чи тому, хто цього потребує. Це основа громадської свідомості та людяності. Повага до старших може також включати повагу до досвіду, знань та мудрості попередніх поколінь. Важливо, щоб дитина розуміла, що повага — це не сліпе підкорення, а визнання цінності іншої людини.

• Пояснюйте "чому": Замість просто сказати "поступися", поясніть: "Бабусі може бути важко стояти, болять ніжки", "Ця людина не може стояти без милиць". Покажіть, як важливо думати про інших.
• Говоріть про різні види поваги: Поважати старших — це не тільки поступатися місцем, але й уважно слухати, використовувати ввічливі слова (можливо, звертання на "Ви", якщо так прийнято), допомагати їм, якщо бачиш, що їм потрібна допомога (наприклад, піднести щось).
• Розповідайте історії: Про своїх бабусь і дідусів, про те, що вони пережили, чому їхній досвід цінний. Це будує зв'язок поколінь.
• Показуйте повагу до всіх: Моделюйте поважливе ставлення не тільки до літніх людей, але й до людей з інвалідністю, представників інших культур, людей з іншими поглядами. Поясніть, що кожна людина заслуговує на повагу.
• Обговорюйте ситуації: Перш ніж увійти в транспорт, можна запитати дитину: "Як ми будемо поводитись, якщо побачимо, що комусь важко стояти?".

8. Знайомити людей. Поясніть, що незнайомих людей необхідно представити один одному. Можна навіть розігрувати подібні ситуації, адже це допоможе уникнути незручних моментів і дискомфорту в спілкуванні.

Уміння представляти людей допомагає дитині почуватися впевненіше в соціальних ситуаціях, вчить її брати на себе невелику відповідальність за комфорт інших у групі. Це також важлива навичка для налагодження комунікації між людьми та включення всіх присутніх у спілкування. Це вчить звертати увагу на оточення.

• Це насамперед ваша відповідальність: Саме дорослий, як господар ситуації або старший за віком, має представляти людей. Дитина навчається, спостерігаючи за вами.
• Вчіть дитину представляти себе: "Привіт, мене звати [Ім'я дитини]", "Це мій друг [Ім'я друга]". Це базовий рівень, з якого можна почати.
• Пояснюйте, кого і кому представляємо: Зазвичай представляють молодшого старшому, або менш знайому людину більш знайомій. "Мамо, це мій друг Сашко. Сашко, це моя мама, Ірина Петрівна."
• Додавайте контекст: Щоб допомогти людям зав'язати розмову, можна додати короткий коментар: "Сашко, ми з ним разом ходимо на плавання", "Мама працює лікарем".
• Грайте ролі: Використовуйте іграшки або грайте самі, інсценуючи ситуації знайомства. Це зробить процес навчання веселим.
• Залучайте дитину: Коли ви когось представляєте, зверніться до дитини: "Оленко, це тітка Світлана, вона моя подруга. Скажи 'Привіт'". З часом дитина почне сама брати участь.