Нерідко люди прагнуть виконувати правила, бо це здається легшим, ніж змінити свою внутрішню суть. Однак для Господа не має значення механічне, бездумне виконання заради «галочки», яке не торкається вашого серця. Молитовне правило, пости, відвідування богослужінь — це не порожні приписи, а важливі інструменти для духовного зростання. Вони є «тренуванням» для душі, що допомагає налаштуватися на спілкування з Богом. Тому, якщо ці правила ведуть вас до внутрішнього преображення — любові, смирення та покаяння, — вони мають глибокий сенс і важливі для Нього як шлях до вашого серця.
Богу важливо який у людини стан душі. Бути порядною людиною, вміти благочестиво поводитися — це, звісно ж, добре. Але Господь наш не для того був розіп'ятий і помирав у муках, щоб усі були просто порядними і мали хороші манери. Він бажав, щоб ми звертали увагу не на зовнішній бік поведінки, а на внутрішню суть. Щоб серце людини було наповнене любов'ю. Тому Він і промовляв такі слова, які не були зрозумілі іншим: «любіть ворогів ваших», «благословляйте тих, хто вас проклинає», «творіть добро тим, хто вас ненавидить»…
А як це зробити? А це доведеться робити, якщо ви вирішили бути справжнім християнином. Христос прожив на землі тридцять три роки. І, слава Богу, апостоли описали головні події Його життя, які дійшли до нас. І тепер ми, знаючи це, можемо наслідувати Христа. Святі отці називають це «христонаслідувальне життя».
Це означає брати приклад не з того, кого надрукували в модних журналах. Не намагатися скопіювати модну зачіску, не зациклюватися на брендових речах і останніх марках телефонів. Хороша людина вирізняється своїми внутрішніми якостями, а не тим, як вона одягнена. Коли хтось купує дорогу шубу чи копіює чужий стиль, йому може здаватися, що він чогось досяг. Та насправді він лише заглибився у власну поверховість, а Господь хоче від нас чогось справжнього.
Господу важливо, щоб людина змінила напрямок свого життя. Щоб вона не просто їла, пила, одягалася та розважалася, а зробила щось протилежне — шукала Його. Така зміна і буде справжнім християнством, справжнім покаянням, а не гонитвою за комфортом і задоволеннями.
Господь хоче побачити нас вірними Йому. І своє життя треба так організовувати, щоб воно відповідало Йому. Щоб людина орієнтувалася не на те, що люди про неї говоритимуть, як поставляться до неї.
Христос бажає, щоб людина була з Ним. Він каже: «Прийдіть до Мене, всі стомлені та обтяжені, і Я заспокою вас».
Наша щоденна метушня й енергійність спрямована на те, щоб тут, на землі, нам було зручно, ситно, не гірше, ніж в інших. Але в Бога щодо нас зовсім інші плани.
Ми подекуди дивуємося, чому в нас щось у житті не складається, там не вдається, тут не йде на лад. А ми шукаємо не те і не там. І коли відкриваємо Євангеліє, то нічого не розуміємо. Хоча написано там усе дуже просто. Христос каже: «прийдіть, обідайте».
Хочете обідати з Христом чи в якомусь новомодному ресторані? Тільки вивчаючи Євангеліє і приймаючи його у своє серце, нам вдасться щось зрозуміти у своєму житті. Можливо, тоді ми не будемо ставити безглуздих запитань: «А куди я потраплю?».
Царство Небесне — це ж не болото якесь. Туди не потрапляють. Царство Небесне входить у людину, якщо вона полюбила Бога всім своїм розумом і серцем.
