«Тексти Писання не варто сприймати буквально. У кожному вислові, у кожному слові, що міститься в біблійних текстах, є внутрішній зміст. І завдання людини полягає в тому, щоб розшифровувати й міркувати над прихованими таємницями біблійних текстів. Лише так можна зрозуміти істинний зміст Писання й нашого буття», — таку думку ще в XVIII столітті висловив шведський учений Еммануїл Сведенборг.
Широта знань цієї людини вражає. Еммануїл Сведенборг був фахівцем у багатьох науках. Він публікував свої праці з широкого кола дисциплін — від металургії до біології. У своїх книгах учений намагався пояснити походження Всесвіту, будову всього сущого й задовго до відкриття атома стверджував, що наш світ складається з найдрібніших частинок.
Коли вченому було 56 років, до нього прийшло видіння. З того дня, за словами Еммануїла Сведенборга, з ним почав говорити Творець. Він нібито обрав ученого, щоб через нього пояснити людям прихований зміст Писання, а також те, що чекає людину після смерті, і як влаштований духовний світ.
Він написав близько 30 томів, в яких детально описував структуру духовного світу, тлумачив прихований сенс Біблії та розповідав про свої розмови з ангелами та духами.
Випадок, що приніс славу
— Я почав отримувати послання з квітня 1744 року. З того часу світ духів відкрився мені з усією ясністю. Я вирішив полишити будь-які праці про земні науки й присвятив свої праці духовним питанням, — такий запис у щоденнику про переломний момент у своєму житті залишив Еммануїл Сведенборг.
За словами вченого, послання він отримував не лише від Творця. У Сведенборга з'явилася здатність спілкуватися й з мешканцями іншого світу. Завдяки цьому він здобув славу провидця.
Перший випадок передбачення стався зі Сведенборгом у гостях в одного купця. Під час обіду учений раптом встав із-за столу й вийшов у сад. Повернувся він надзвичайно збудженим. Сведенборг повідомив гостям, що в Стокгольмі сталася велика пожежа. Це повідомлення занепокоїло присутніх, оскільки деякі з них мали нерухомість у Стокгольмі — там же був і власний будинок самого вченого.
Однак гості сумнівалися, чи варто хвилюватися й довіряти заявам Еммануїла Сведенборга. Тим, хто сидів за столом, було важко повірити, що один із гостей раптом зміг побачити події, які відбуваються за чотириста кілометрів. Проте Сведенборг незабаром заявив, що пожежу загасили. Вона зупинилася неподалік від будинку вченого.
Пізніше гості отримали підтвердження цієї події. З повідомленням про неї до них примчали гінці зі Стокгольма. Саме цей випадок приніс Сведенборгу славу. З того часу до вченого почали звертатися різні люди, благаючи його допомогти вирішити ту чи іншу проблему за допомогою контакту з мешканцями іншого світу.
Одного разу до вченого звернулася вдова — мадам Мартевіль. Чоловік цієї жінки незадовго до своєї смерті замовив дорогий срібний сервіз. Замовлення було оплачене, проте несумлінний ювелір стверджував протилежне. Мадам Мартевіль обшукала весь дім у пошуках квитанції. Не знайшовши її, жінка вирішила звернутися до Сведенборга. Вчений, поспілкувавшись з її померлим чоловіком, допоміг вдові знайти квитанцію.
Але це все земна суєта. Відволічемося від неї, щоб трохи познайомитися з посланнями про будову іншого світу, які отримував Еммануїл Сведенборг.
Як Сведенборг описував шлях душі та інший світ
Сведенборг стверджував, що біблійні тексти є збіркою алегорій, які людина здатна розшифрувати.
У природному світі (так учений називав земне життя) душа людини "вдягається" — це наше органічне тіло. Воно прикриває душу, а саме собою є мертвим. Коли тіло зношується, як одяг, душа звільняється від нього й емігрує до духовного світу. Сведенборг казав, що зноситися може лише тіло, але не душа, бо перше є природною сутністю, а друге — духовною.
За словами вченого, кожен мешканець духовного світу отримує те, до чого звик у земному житті. Реальність тут поділена на безліч рівнів. Залежно від образу земного життя й інтересів душа людини прямує на той чи інший рівень. Вибір сфери, а також переміщення з одного рівня на інший, за словами Сведенборга, залежить не від свавілля Творця, а від внутрішнього стану самої душі.
Еммануїл Сведенборг стверджував, що про все це можна прочитати в Писанні, якщо розшифрувати внутрішній зміст біблійних текстів. У своїх книгах учений зупинявся на окремих висловах із Біблії й пояснював, що вони означають.
Неважко здогадатися, що багато сучасників Сведенборга вважали його божевільним. Однак були й ті, хто ставився до вченого з інтересом.
Серед них, наприклад, був філософ Іммануїл Кант. Він цікавився історіями про ясновидіння Сведенборга і навіть перевіряв їх. Однак пізніше він написав книгу «Мрії духовидця, пояснені мріями метафізики», де висміяв Сведенборга і його видіння, хоча і визнав, що не може повністю спростувати деякі факти.
А відомий богослов Джон Веслі мріяв особисто зустрітися з ученим. Цю пропозицію він висловив у листі до Сведенборга. Проте Веслі отримав несподівану відповідь.
У листі Еммануїл Сведенборг повідомив: «Ви пишете мені, що хочете відвідати мене після шестимісячної подорожі. Проте дата зустрічі є надто пізня. Через пів року мене вже не буде серед живих. Я остаточно покину цей світ і перейду до світу духів 29 березня».
Так і сталося. Сведенборг пішов у призначений день. За словами родини, він покинув цей світ без страху й тривоги.
