Згадки про дурнів можна знайти в піснях багатьох груп. Проте деякі рок-музиканти йшли набагато далі й влаштовували 1 квітня жарти, що мали найнеординарніші наслідки. Особливо серед таких музикантів-жартунів варто виділити Джона Леннона, який, як усім відомо, мав особливо тонке почуття гумору.
Уважний слухач, поставивши альбом Джона «Mind Games» 1973 року, помітить наприкінці першої сторони платівки кілька зайвих беззвучних секунд, які тривають довше, ніж передбачено для розділення треків. Хтось скаже, що це лише завершення попередньої, пісні «Bring On the Lucie (Freda Peeple)», яка повільно стихає. Але ні! Ці чотири секунди тиші виділено як окрему композицію й навіть зазначено на обкладинці альбому як «Nutopian International Anthem» — «Міжнародний гімн Нутопії».
Що ж це за загадковий безмовний гімн? І до чого тут якась Нутопія?
Щоб відповісти, перенесімося за пів року до виходу «Mind Games». 1 квітня 1973 року Джон Леннон і Йоко Оно влаштували черговий, типовий для себе перформанс — заснували вигадану віртуальну країну під назвою Нутопія. Наступного дня вони оголосили про це світові на прес-конференції в Нью-Йорку, зачитавши підписану напередодні (а згодом вкладену до конверта альбому разом із текстами пісень) декларацію про заснування нової держави.
«Ми оголошуємо про народження концептуальної країни Нутопії. Громадянство країни можна отримати, заявивши про свою обізнаність щодо Нутопії. У Нутопії немає землі, немає кордонів, немає паспортів є лише люди. Нутопія не має жодних законів, крім космічних. Усі люди, які мешкають у Нутопії, є послами країни. Як два посли Нутопії ми просимо дипломатичного імунітету та визнання в Організації Об'єднаних Націй нашої країни й її народу».
Назва країни виникла унаслідок злиття двох слів: «new» (новий) і «utopia» (утопія). Таким чином, Нутопія стала живим втіленням уявлень Леннона про ідеальний суспільний устрій, так яскраво описаного ним двома роками раніше в пісні «Imagine», — держави, у якій немає релігії, уряду й власної території; де кожен охочий може як безперешкодно прийняти її громадянство, так і відмовитися від нього.
Щоправда, на той момент єдиними новоутопійцями були самі Джон і Йоко, однак за всіма іншими ознаками Нутопію можна було охарактеризувати як цілком нормальну мікродержаву.
Прапор країни складався лише з одного кольору — білого, за аналогією з обкладинкою «Білого альбому» Бітлз, що символізував свободу. Проте журналісти побачили в цьому символ капітуляції, на що Леннон, розмахуючи на конференції білою тканиною, відповів їм так: «Ми здаємося світові й любові».
Була в Нутопії й своя печатка. На ній Джон зобразив тюленя, який тримав на носі кулю з символами інь і ян, що можна пояснити хитрою грою слів (англійське «seal» означає як «печатка», так і «тюлень»), або ж відсиланням до ще одного ластоногого, яким колись Леннон проголосив себе в пісні «Я — Морж».
Гімн країни ви вже чули. Ним стала наймінімалістичніша й найоригінальніша композиція всіх часів, записана для альбому «Mind Games» влітку 1973 року.
На довершення всього, подружжя Леннонів відкрило посольство Нутопії, розташоване в їхній нью-йоркській квартирі в будинку Дакота. Правда, відповідну табличку повісили не біля головного, а біля чорного, кухонного входу до апартаментів, що, втім, не заважало усім охочим знайти посольство.
Ось такий веселий першотравневий жарт. Чи, можливо, Джон Леннон зовсім не жартував?
Переїхавши до США наприкінці 1971 року й маючи, з погляду американської влади, сумнівну репутацію політичного активіста, Леннон довго не міг отримати право на постійне проживання в країні.
Так, за тиждень до прес-конференції, на якій була представлена Нутопія, музиканту вручили наказ про депортацію. Тому створення вигаданої держави, в якій Джон був би послом із дипломатичним імунітетом, стало єдиним, хоча й дуже наївним, способом припинити цю імміграційну тяганину й водночас висміяти дії уряду Америки.
Саме це пояснює, чому Нутопія проіснувала лише 3 роки.
Після того, як Джон Леннон отримав грін-карту в 1976 році, гостра потреба у Нутопії як інструмент тиску на владу США відпала. Увага до неї з боку Леннона та медіа природним чином згасла.
