Мешканка передмістя Києва Аліна у свої 55 жодного разу не літала. Тепер, після страшної авіакатастрофи російського А321 в Єгипті, де загинули 224 людини, вже навряд чи коли-небудь і вирішиться. Жінка страждає аерофобією.
Боязнь літати поставила хрест на її працевлаштуванні у Великобританії, куди давно звали хороші знайомі. "Я і поїзд-то переношу погано, і коли все ж доводиться їхати, всю ніч не стуляю очей і прошу попутників двері в купе не закривати, лякаючись, що з нами неодмінно щось трапиться, – розповідає вона. – Про літаки взагалі розмовляти боюся – це хвороба, яку не подолати і не вилікувати. Англію мені ніколи не побачити. Так і живу зі своїми вічними комплексами".
Аліна – лише одна з мільйонів аерофобов, яких сама думка про політ змушує тремтіти. Що ж це за напасть і чи справді вона нездоланна, ми розбиралися разом з фахівцями та експертами у сфері авіації.
НЕ ХВОРОБА, АЛЕ СИМПТОМ
Одна з найпоширеніших фобій (в перекладі з давньогрецької: – повітря і – страх) – ірраціональна боязнь польотів на літальних апаратах. Проявляється в панічних атаках, підвищеній нервозності, тривозі, а також прискореному серцебитті, перепадах артеріального тиску, плутаному диханні, поданні в уяві картин авіакатастроф і їх трагічних наслідків. Не хвороба, але її симптом. Може бути пов'язана з клаустрофобією (острахом замкнутих просторів) і акрофобією (страхом висоти). За різними даними, їй схильні від 15 до 30% дорослого населення планети. Зазвичай вона з'являється після 25 років. Психологи вчать людей, що страждають аерофобією, асоціювати політ з розслабленням, а не з панікою. Аерофоби-знаменитості: Рональд Рейган, Вупі Голдберг, Стенлі Кубрик, Айзек Азімов.
БІЛЯ ТРАПУ: БОЇШСЯ? НЕ ЛЕТИ. ЛЕТИШ? НЕ БІЙСЯ!
Що думають про аерофобію льотчики, бортпровідники, експерти та ті, хто їх готує.
- Вважається, що страх можна погасити неабиякою дозою алкоголю перед посадкою або на борту, – говорить пілот з великим стажем роботи на міжнародних лініях Микола Б. – Частково так, але тільки в невеликих дозах. У повітрі спиртне діє на організм інакше, ніж на землі. 150 грамів міцних напоїв – це вже 300. У тих, хто боїться летіти, запитую: "У Бога вірите?" Як правило, відповідь ствердна. "Так от, – продовжую, – зараз ми піднімемося і станемо до нього ближче – він вас побачить і вбереже". Не допомагає – кажу прямо: "Хочете благополучно долетіти? Так і ми, льотчики, теж – адже в нас дружини, діти, і сім'ї чекають, як і вас". Почувши це, заспокоюються... Ну а тим, кого нічим не проб'єш, не можна навіть з дому виходити. Їм і в ліфті страшно...
- В Україні немає чітко налагодженої системи підготовки льотного складу ні у військовій, ні в цивільній авіації, – вважає Олександр Л., працюючий за кордоном командиром повітряного судна. – Років два тому розбився четвертокурсник Харківського університету Повітряних сил. Його наліт – всього 64 години. А я на четвертому курсі вже літав з інструктором на бомбардувальнику Ту-16... Днями молодий льотчик зачепив високовольтну лінію електропередачі біля Запоріжжя. Шкода хлопців. Але багато їх однолітки не знають елементарних речей, не знають фізики польоту, не готові до самостійної роботи. Їх вчать лише на тренажерах. Звідси і наслідки... У льотчика ні вихідних, ні свят. Для мене немає поняття "час доби". У нас жартують: "Сів за стіл – збудився. Ліг з дружиною – заснув. Злітати – їсти захотілося". Організм немов у циркового коня. Нервова система як слід не відпочиває. Зі стану стресу виходиш рідко, і то – на землі. Повільно нічого робити не вмію. Все бігом. Реактивний. Може, був би іншим – списали б. А так літаю. Медкомісії проходжу регулярно. Так що нехай аерофоби не трясуться – доставлю в кращому вигляді...
Експерт: "Наступний рік несприятливий у плані аварійності"
- Мене і колег виводять з себе поспішність, безапеляційність окремих всезнаючих експертів, які коментують резонансні авіаподії, – нарікає льотчик транспортної авіації Віктор І. – Ще комісія з розслідування не вилетіла до місця події, не зібрані речдокази, а знавцям вже все ясно-зрозуміло. Ті, хто далекий від авіації, приймають таке чтиво за чисту монету – адже там є посилання на безіменні "перевірені джерела". А потім дивуємося, звідки аерофобія. Висвітлювати авіаподії обов'язково треба. Але повинні бути факти, а не фантазії і відсебеньки! Пасажири повинні знати: командир і екіпаж роблять максимум від них залежне, щоб нічого не сталося. Тільки в одних авіакомпаніях до безпеки ставляться серйозно, а в інших – лише видимість.
- Більше літаєш – менше проблем з аерофобією, якщо не мати на увазі психічні відхилення, – розмірковує начальник Кіровоградської льотної академії, раніше авіадиспетчер Бориспільського аеропорту Сергій Неділько. – Політ набагато безпечніший, ніж поїздка на автомобілі, це варто згадувати в польоті. Наявність на борту пасажирів з аерофобією ніяк не впливає на його результат. Долею управляє випадок. Щоб менше хвилюватися, треба абстрагуватися (книга, журнал, фільм, музика), постаратися подрімати. Багато залежить від людського фактора, дотримання відпрацьованих технологій підготовки пілотів. Протягом всієї професійної діяльності стан їхнього здоров'я має бути під регулярним медичним контролем. Спосіб життя, харчування, відпочинок – дрібниць немає. Щось не дотримано – закладаються загрози та ризики на майбутнє. Більшість правил в авіації написані кров'ю...
- Проявів аерофобії буде менше, якщо пасажири почнуть вимагати від керівництва авіакомпаній повної ясності, які заходи вживаються ними для безпеки польотів, – переконаний експерт з розслідування льотних пригод Євген Хохлов. – Що зроблено для запобігання передумов до льотних пригод. Їм зобов'язані надати докладні звіти, щоб люди не боялися літати. Брифінги, прес-конференції – важлива гласність. Багато людей нічого не чули про стандарти безпеки по лінії Міжнародної організації цивільної авіації ІКАО. А там все розписано: якою безпека повинна бути, хто нею займається, яка відповідальність при відступі від стандартів. Це потрібно доводити до людей. 2016 рік несприятливий з погляду циклічних піків аварійності повітряного транспорту. З інтервалом у 10 років такі піки були в 1976-му, 1986-му, 1996-му, 2006-му. Зіткнення повітряних суден із землею, втрати управління у польоті, сукупність експлуатаційних та інших факторів. На жаль, ймовірність того, що наступний рік не буде в цьому плані винятком, досить висока.
"ПРИВІТ, Я ТВІЙ АНГЕЛ, ЛЕТИМО РАЗОМ!"
Якщо почуття страху виникло спочатку, найпростіший спосіб позбутися від нього – залишитися на землі. Якщо ж страх виник вже в польоті, це значно ускладнює завдання для всіх, починаючи з пасажира і закінчуючи екіпажем. Але бортпровідники до такого готові – їх навчають і самих не боятися, і підтримати, заспокоїти тих, хто запанікував.
- Іноді здається, що я народилася в літаку і прожила в небі все життя, – ділиться фахівець з наземного обслуговування пасажирів, почесний працівник авіатранспорту України Оксана Роменська. – Літати ніколи не боялася. Може бути, тому що батько – льотчик. Раніше, коли ще не заборонялося, літала з ним у пілотській кабіні. Знала все від і до...
Якось поверталася до Києва пасажиром. Виліт затримали на 3 години. Нарешті оголосили посадку. Зайняли місця в салоні. Літак злетів, і раптом хтось із пасажирів почав голосно кричати. Бортпровідники намагалися якось заспокоїти, відвернути його, принесли води, заспокійливе. Марно! Чоловік ломився в ілюмінатор з криками, що йому потрібно на повітря. Хтось запропонував зв'язати буйного пасажира, але бортпровідники не стали цього робити. У людини проявилася яскраво виражена аерофобія, і насильство могло лише погіршити ситуацію. Незнайомець був удвічі старший за мене. Наші погляди зустрілися. Щось підштовхнуло підійти до нього і звернутися по-дружньому: "Привіт, як ти? Я твій ангел, летимо разом. Дай свою руку!" Він мимоволі простягнув долоню, і я присіла на сусіднє крісло. Він якось відразу притих, обм'як... Через якийсь час непомітно для обох задрімали... Коли приземлилися, Йосип (так його звали) зізнався, що літати, виявляється, зовсім не страшно, особливо поряд з ангелом. На що відповіла, що ангели з нами завжди, просто ми про них не завжди пам'ятаємо. Так і розлучилися.
Що сталося, запитаєте ви. Нічого особливого. Просто одна людина вимовла, а інша почула не зовсім звичайні, не стандартні слова, і це допомогло. Ось так спрацював несподіваний психологічний прийом.
Ще випадок. Рейс на Бангкок. Затримка з вильотом з технічної причини понад десяти годин. Очікували, поки привезуть якусь деталь з Амстердама, розмитнять, замінять несправну, проженуть двигуни і так далі. Пасажири роздратовані, багато дітей. Більше за інших нервувала жінка з маленькою дитиною, і хто істерії голосніше, складно сказати... Ми, персонал, намагалися заспокоїти їх, але виходило не дуже. І ось ця пасажирка кидає дитину мені і тікає. Нервовий зрив. Дитя з горем навпіл заспокоїли. Години через дві повернулася і мама. У сльозах, з вибаченнями. Пояснила, що сильно злякалася, вселивши собі, що їх посадять в несправний літак, він впаде, і всі загинуть... Ми довго розмовляли, пили чай, переконували, що жоден пілот не підніме в повітря несправний літак. Через два тижні я побачила на своєму робочому столі сувенір у вигляді маленького тайського слоника. У записці від тієї жінки говорилося, що це був найкращий політ, кращий відпочинок, і чай, яким ми її поїли перед вильотом, був теж найсмачнішим...
Тренінги, як подолати фобії, важливі. Але головне – люди, їх розуміння, такт, душевність.
Екіпаж у курсі. Пілоти бачать на екрані, що відбувається в салоні.
"ВИД З ІЛЮМІНАТОРА МОЖЕ НАЛЯКАТИ ДІТЕЙ"
Проблеми виникають і у маленьких пасажирів, особливо тих, хто до цього жодного разу не літав і вперше потрапляє на борт літака.
- Якось везли групу українських дітей на відпочинок в Палермо, – згадує бортпровідниця того рейсу Анна Логвін. – Посадка закінчена, літак вирулює на попередній старт, тобто ось-ось злетить, і тут один хлопчик з цієї групи несподівано схоплюється, кричить: "Я не хочу!" – Зривається з місця і біжить до дверей, щоб їх відкрити... Ледве я його від тих дверей відтягла і до самого Палермо сиділа поруч, заспокоюючи всю дорогу, що нічого не трапиться, все буде добре, розважала як могла і як нас учили. Йому було років 13, він перший раз опинився в літаку, і поки були на землі, зовні залишався спокійний. А коли відчув, що будемо злітати, запереживав не на жарт... Все закінчилося благополучно. Але епізод запам'ятала надовго...
Ще одна бортпровідниця конкретизує, як саме намагається відвернути і розважити маленьких пасажирів у польоті.
- Спеціально для них у нас на борту є книжки-розмальовки, різнокольорові маркери, фломастери, блокноти, де вони можуть писати, малювати, черкати, щось придумувати, – ділиться Людмила. – Деякі батьки саджають своїх чад у крісло біля ілюмінатора, але часто саме цього і не варто робити: дитина може ще більше злякатися розбігу літака, відриву його від землі, виду будівель аеропорту, інших літаків, що удаляються і зменшуються у розмірах, – все це негативно позначається на психології та сприйнятті дитини. А помічаючи реакцію невпевненості, боязні дорослих, інстинктивно сам починаєш нервувати, панікувати, часто впадати в істерику. Іноді буває навпаки: коли біля ілюмінатора дитині видно, яке гарне небо, які незвичайні хмари, горизонт, гори, і це йому цікаво, це заворожує. По-різному трапляється. Треба бути спостережливим і уважним, тоді неприємних сюрпризів вдасться уникнути. Обійдеться без сліз, крику, а в кінцевому рахунку і без прояву аерофобії...
РИЗИК ПОТРАПИТИ У ДТП НЕЗРІВНЯННО ВИЩИЙ
Однією з найзагадковіших авіакатастроф по сьогоднішній день залишається трагедія 2001 над Чорним морем, коли цивільний лайнер Ту-154М, що прямував з Тель-Авіва до Новосибірська, компанії "Сибір" був збитий ракетою зенітно-ракетного комплексу С-200. Тоді, нагадаємо, загинули 66 пасажирів і 12 членів екіпажу. Україна в добровільному порядку виплатила родичам жертв катастрофи по 200 тисяч доларів США в так званому режимі екс-грата. Однак українські суди всіх інстанцій так і не задовольнили позов про відшкодування заподіяної російської авіакомпанії матеріального збитку. Хоча та і збиралася звертатися в Європейський суд з прав людини.
Брав участь у процесі адвокат Андрій Козлов, якому за родом служби довелося знайомитися з безліччю матеріалів перевірок та розслідувань не тільки цієї події, а й інших катастроф (по Салонікам, Трабзону, Скнилові), тим не менш, літати не боїться.
- Авіація була, є і буде найбільш надійним видом транспорту, – вважає він. – Такої кількості і охоплення різноманітних регулярно частих перевірок кожної системи на борту, кожного компонента забезпечення руху, коротше кажучи – всього і вся, немає на залізничному, морському, річковому та автомобільному транспорті. Наприклад, в ДТП та інших техногенних катастрофах за рік жертв в сотні і тисячі разів більше, ніж при перельотах. Просто авіакатастрофа – це одночасна загибель багатьох людей, а тому до них завжди особлива увага, та й інформаційний вал створює враження повного апокаліпсису. Насправді ж співвідношення числа катастроф до кількості успішних перельотів – на рівні арифметичної похибки. Іншими словами, загинути при перельоті значно складніше, ніж від горезвісної "цегли на голову". Така ймовірність становить приблизно 1:8000, у той час як простому пішоходу повинно бути набагато страшнішими (1:700). Але ми ж не перестали ходити по вулицях... Виходячи зі сказаного, у мене немає боязні польоту, навіть якщо щось раптом йде не так, і це помітно...
Замість тягача. Іноді літак простіше відігнати на стоянку вручну.
ВІДПОВІДІ: ЩО, НАВІЩО, ЧОМУ
Від чого при зльоті та посадці закладає вуха?
Це сигнал організму про те, що у пасажира є проблеми зі здоров'ям. Приводом можуть стати і ангіна, і нежить, і захворювання гайморових пазух. Член екіпажу з банальною простудою може бути відсторонений від польоту. А той, хто приховує недугу, ризикує позбутися слуху і може бути списаний з льотної роботи.
Для чого при зльоті та посадці просять закривати шторки ілюмінаторів?
Це робиться з метою безпеки: у разі нештатної ситуації зір не повинен довго звикати до освітлення, що різко змінилося, щоб екстрено евакуюватися через аварійні виходи.
Чому потрібно відключати засоби мобільного зв'язку?
У більшості авіакомпаній (не у всіх і не для всіх класів обслуговування) прийнято вважати, що мобілки і інші засоби зв'язку негативно впливають на електронні системи літака. Це не доведено, проте щоб не ризикувати, простіше просто заборонити користуватися мобільними на борту, особливо при зльоті та посадці.
Чому цивільні літаки не обладнані парашутами та іншими засобами порятунку пасажирів, крім рятувальних жилетів і кисневих масок?
Без попередньої підготовки використання їх гарантій на виживання не дає. Парашутів немає і у членів екіпажів цивільних лайнерів.
До речі, на думку відомого авіаексперта Олексія Герваша, ймовірність потрапити в автокатастрофу становить 1 до 5 тис., а в авіакатастрофу – 1 до 11 млн!
Щасливо долетіти!
ТУРФІРМИ: "БАГАТО НАШИХ"
Після катастрофи 31 жовтня А321 авіакомпанії "Когалимавіа" польоти російських авіакомпаній в Єгипет припинені, і потік туристів з РФ туди фактично нульовий. Яка ситуація з українськими турфірмами і операторами?
Глава однієї з туркомпаній Ігор Захаренко заявив, що на єгипетському напрямку попит падає і у наших мандрівників, незважаючи на істотні знижки, якими користуються переважно самотні люди та молодь.
Цю точку зору поділяють не всі. Ми обдзвонили три київські турагентства, де нас запевнили в зворотному: потік туристів в Шарм-ель-Шейх і Хургаду за рахунок дешевих путівок набирає популярність. "Літаки літають туди практично повними, – запевнили нас. – Тур в 4-зірковому готелі за системою "Все включено" пропонуємо від 220 доларів, вилітайте хоч завтра!" В іншій фірмі додали, що в цілях безпеки авіамаршрути на єгипетські курорти з України перенаправлені так, щоб огинати Синайський півострів. "Посилено порядок оформлення багажу, бортхарчування тепер завантажується туди і назад в аеропорту вильоту, доступ на повітряне судно співробітників єгипетських наземних служб обмежений, – говорить співробітниця турагентства Світлана. – Ті, хто вже повернувся, відпочили без проблем. Росіян в готелях майже немає, зате багато наших".
АСТРОЛОГ: "ОБЕРЕЖНО НАВЕСНІ!"
Найближчі півтора місяці до Нового року в плані безпеки польотів особливих проблем українцям не віщують. Такий прогноз відомого астролога Влада Росса:
- Нічого екстраординарного зірки не пророкують, і українськими авіакомпаніями мандрівники можуть летіти спокійно. Наступний рік в цілому також не обіцяє серйозних потрясінь. Рекомендував би авіапасажирам не зациклюватися на думках про можливі аварії і катастрофи. Правда, з березня по квітень 2016-го треба бути обережними – для перельотів цей період не дуже сприятливий...
Астролог каже, що до аерофобії не схильний, але завжди прораховує дати, на які випадають його виліт і повернення. Нещодавно відправився в аеропорт на таксі – день обіцяв неприємність на дорозі, і він вирішив сам не сідати за кермо, щоб не спокушати долю.
ДО РЕЧІ. Після серії терактів у Парижі силовим структурам України доручено посилити заходи безпеки на ключових об'єктах, у тому числі в аеропортах.
