Нещодавно потрапила в квартиру в центрі Москви, яку здали відразу після смерті власниці. Величезна занедбана квартира з чорним ходом, інформує Ukr.Media.
Нові господарі – дуже далекі і, мабуть, дуже жадібні родичі. Вони нічого не винесли, не прибрали, не намагалися зберегти. І жити в такій обстановці було дивно - без дозволу чіпати все, ніби господар вийшов в булочну.
Перший час здавалося, хтось повернеться, побачить мене і скаже голосом завуча: що це ви тут робите? Але ні, ніхто не прийшов. Біля телевізора моток муліне. Гудзики в вазочці. Чеські різнокольорові келихи, красиві, але були в постійній експлуатації - з них явно часто пили вино. За склом фотографія імпортної дівчинки в мантії і шапочці з пензликом. В коморі акуратно запаковані зимове пальто і чоботи типу боти. Свіжі календарі у всіх кімнатах – перекидні, відривні, настінні, прямо якась манія. Тут стежили за часом. На кухні в шафці недопиті вітаміни «Коралового клубу». Тут збиралися жити довго і затишно. Ніяких ліків – ніхто не хворів.
Господиня жила одна в трьох кімнатах. У ванній різні шампуні для кошенят. Скрізь сильний котячий дух. Кішки тут були на королівському положенні, і, мабуть, їх натовпом виштовхали слідом за труною. І чудова бібліотека. Не декоративна, коли сторінки склеєні, а книги підібрані за кольором і висоті. А така жива, читана, видно все життя поповнюється бібліотека, для задоволення, без снобізму. І альбоми Філонова, і китайська філософія, і Чейз з Устинової.
А ще багато-багато книг про дідуся господині квартири. Товстенних-притовстенних, набагато товстіших Біблії. На декількох мовах. І ось я прийшла з вулиці, і якби був камін, я могла б підтримувати вогонь за допомогою цієї макулатури. Тоді від неї була б хоч якась користь.
Що залишилося від цієї людини? Московська квартира, здаючи яку, далекі родичі можуть більше не працювати.
Блін, можна померти в будь-який момент, і нічого з того, що тобі дороге, не буде дороге вже нікому. Так, є діти, але і їм не треба нічого мого. У них буде своє. Господи, все, що є в нашому житті матеріального – все це такі дрібниці, такі смішні і незначні речі. Та й самі ми...
Виявилося, що до цих пір у мене була надія на безсмертя)
А тепер ніколи не буду нічого збирати, облаштовувати і думати про потім. Життя неможливо облаштувати раз і назавжди, його можна тільки продовжувати день за днем.
А збирати - тільки враження, жити тільки зараз - щоб було що згадати, коли вже нічого не відбуватиметься. Мені показали, що буває ПОТІМ. Нічого. Просто приходять чужі люди, затоптують твої сліди і варять каву в твоїй турці.
