Люди обожнюють читати про те, що буде після смерті. Особливо, коли на ці розповіді ліплять солідний ярлик «науково доведено». Нічого не доведено. Жоден фізик чи біолог з того світу з флешкою даних ще не повертався. Все, що ми маємо під виглядом досліджень загробного життя — це тексти спіритичних сеансів вікторіанської епохи та релігієзнавча філософія.

Є такий каліфорнійський професор Стеффорд Бетті. Він якраз спеціалізується на релігієзнавстві, перерив гори старих текстів від медіумів XIX-XX століть і витягнув звідти одну концепцію. І навіть якщо ви переконаний скептик, ця ідея звучить куди логічніше, ніж середньовічні казки про чортів з вилами.

Суть проста. Ніякого Вищого суду з прокурорами на хмарах немає. Замість цього на нас чекає найжорстокіший суддя з усіх можливих — ми самі.

Британський журналіст Вільям Стед, той що потонув на «Титаніку» і за життя був фанатом спіритизму, нібито передавав через медіумів цікаву думку. Після фіналу ви просто дивитеся на своє життя без рожевих окулярів.

Нью-йоркський суддя Джон Едмондс — теж реальний історичний діяч і захисник спіритизму — описував це як огляд життя. Ви бачите усі моменти, де були мудаком. Де знецінювали, зривалися, помилялися. Накриває відчай. А потім бачите ситуації, де промовчала, допомогли, проявили людяність. Баланс. Ви самі виносите собі вирок.

Але найцікавіше — це те, як працює їхня версія пекла.

Відомий британський медіум Роберт Ліз колись записав історію такої собі Мері. Дівчина з багатої родини, звикла отримувати все за клацанням пальців. Разом із подругою розважалася тим, що розбивала чужі пари. А потім у їхній компанії з’явився хлопець на ім’я Чарлі. Він закохався в Мері, зробив пропозицію. Вона з дурості висміяла його. Чарлі розвернувся і невдовзі одружився з її подругою.

У Мері зірвало дах від люті. Вона поклала роки на те, щоб його знайти. Знайшла. Чарлі був абсолютно щасливий з іншою жінкою. І тут Мері накрила така ревність і злість, що вона воліла б горіти в крижаній порожнечі, ніж бачити його щастя.

Ось вам і вся мораль. Пекло — це не місце на мапі потойбіччя. Це стан психіки. Це ваші власні неврози, образи, заздрість і токсичні прив’язки, з якими ви залишаєтесь сам на сам. Якщо все життя ви варилися у власній злості та егоїзмі, вам не потрібен диявол, щоб організувати страждання. Ви чудово впораєтеся самі.

Можна вірити в ці спіритичні тексти, можна вважати їх фантастикою. Доказової науки тут нуль. Але як метафора нашого життя — це працює бездоганно. Що носиш у голові зараз, те й стає твоєю персональною реальністю. Тут чи там — уже не так важливо.