Чому в СРСР любили повних жінок

Стандарти жіночої краси в Радянському Союзі довгий час формувалися під впливом політичної і особливо економічної обстановки, а не модних канонів. Саме з цієї причини в Європі і США радянські жінки довгий час вважалися занадто товстими і без смаку одягненими, інформує Ukr.Media.

Іноземці тільки утвердилися у своїй думці, коли в 1959-му в США з візитом приїхав Микита Хрущов зі своєю дружиною. Поруч з витонченою, стильною Джекі Кеннеді розповніла, одягнена в безформні квітчасті шати Ніна Хрущова виглядала не кращим чином.

Мода на повноту

Після революції 1917-го молодий Радянський Союз на добрий десяток років занурився в розруху і голод. Людям елементарно нічого було їсти, тому про моду і красу думати не було часу. Коли в благополучних капстранах дами завдяки фемінізму отримали право працювати і стали стрункішими через більш рухливий спосіб життя, радянські жінки схудли через голод.

Нарешті було покінчено з розстрілами кулаків і більш-менш відновлена економіка. У Радянській державі на довгі роки запанувала мода на здорову селянську повноту. Радянська громадянка повинна була мати квітучий вигляд, потужні руки і ноги і по-материнськи великі стегна. Їй потрібно було багато сил, щоб працювати біля верстата, в колгоспі і народжувати при цьому здорове потомство на благо Радянської Батьківщини.

Худорба в Радянському Союзі сприймалася як ознака хвороби і вважалася негарною. Якщо передовицю виробництва відправляли на відпочинок в санаторій і вона поверталася звідти з трьома-чотирма зайвими кілограмами, завдання медустанови вважалася виконаною. Чоловіки мліли від пишногрудих апетитних колгоспниць з чесними, відкритими обличчями.

Красуні-блондинки

Радянському Союзу вдалося нарешті відгодувати своїх жінок, і ті стали потроху поглядати на захід. У 30-ті роки і за кордоном була мода на пампушок, тож з приводу ваги вітчизняні красуні не комплексували. Зате вони підгледіли у своїх зарубіжних суперниць моду на блонд. З цього моменту еталоном краси стала жінка, схожа на мегапопулярну в СРСР актрису любов Орлову.

Радянські дами оволоділи нехитрим мистецтвом знебарвлювати локони за допомогою перекису водню і стали одна за одною перетворюватися в красунь блондинок. Чоловіки жартували: "ніщо не фарбує жінку так, як перекис водню".

Повоєнні роки

Насолоджуватися модними віяннями радянським жінкам довелося дуже недовго. Грянула війна, і всім стало не до фарбування. У повоєнне десятиліття повторилася та ж ситуація, що і після революції. Розруха і голод зробили жінок худими і виснаженими. Наростити хоч пару зайвих кіло на талії було вкрай складно.

Через десятиліття в країні знову запанував культ міцного робітничо-селянського тіла. Жінка в Країні Рад повинна була виглядати як Батьківщина-мати: потужна, м'язисто-вгодована, готова на своїх плечах винести з вогню пораненого бійця. У 60-70-х в Радянському Союзі стали з'являтися і стрункі дівчата. Такими красунями захоплювалися чоловіки, але жінки їм не наслідували. Стрункість в СРСР була зовсім не обов'язковою.

Кардинальна ломка стереотипів сталася в 80-х. в країні став продаватися журнал "Burda-Moden", який приніс з собою нові стандарти. У 1988-му в Москві пройшов перший в Союзі конкурс краси.

З цього моменту країну захлеснула гонка за стрункістю. Еталоном краси стала висока, витончена і довгонога красуня — повна протилежність жінці, яка оспівувалася радянською пропагандою в минулі роки