Це був мій перший досвід. Я була від нього практично в захваті й збиралася продовжити. Але зараз я ходжу зі своїми віями. І після зняття більше не планую звертатися до лешмейкерів.
Чому? Здавалося б, якщо тобі все так сподобалося, хіба не логічно продовжити? Тож спершу розповім вам усі плюси та мінуси життя з нарощеними віями. Принагідно й допоможу визначитися з вибором тим, хто хоче штучні вії, але поки не розуміє — а чи варто?
Одразу після процедури
Головна проблема, яка турбує тих, хто ще ніколи не нарощував вії, — ризик алергічної реакції. Мені здається, він невеликій, якщо обрати хороший салон, де не економлять на матеріалах. Але все одно попереджу, що це індивідуальна справа. У салоні, де я робила нарощування, є послуга «Тест на алергію» — за день до процедури можна підійти до майстра і провести, так би мовити, випробування своїх очей на витривалість.
Мої чутливі очі на нарощування одразу після процедури ніяк не відреагували. Не червоніли, не боліли. Очі пощипувало лише раз — після першого вмивання. Чи то через незвичку пінкою зачепила вії, чи то залишки клею змила просто в око — не зрозуміла. Але це був єдиний і короткочасний неприємний випадок.
Далі почалося суцільне задоволення. Вранці встаєш — уже красива. Залишалося тільки тон нанести та брови прозорим гелем зачесати.
Спати я з ними швидко призвичаїлася. Обличчям у подушку я давно вже не сплю, а на боці вії не торкаються нічого, що могло б їх зім'яти. З умиванням теж проблем не було. Обличчя мила як зазвичай, а шкіру навколо очей і повіки — акуратно водою та пальцями. Бажання чухати очі не виникало. Тому жодного дискомфорту я не відчувала й усерйоз подумувала, що раз на 4 тижні цілком можна нарощувати собі вії.
Перші проблеми через 3 тижні
Корекція нарощених вій буває двох видів: або ти після двох тижнів носіння приходиш у салон, і тобі доклеюють те, що відпало за цей час (за умови, що 50% вій на місці), або ти ходиш 4-5 тижнів, а потім приходиш знімати залишки й нарощувати красу заново.
І ось тут я зрозуміла, що мені не підходить жоден із варіантів.
Тому що бігати по вії кожні два тижні я фізично не можу — у мене немає стільки вільного часу. До того ж у моєму місті я б не хотіла цього робити, у нас занадто нерозвинена сфера б'юті-послуг, крім манікюрів-педикюрів та стрижок-фарбувань. Усе інше я волію робити в більших містах.
А 4 тижні вони в мене спокійно жити не хочуть. Річ у тім, що від природи в мене хоч і непогані, але тонкі й м'які вії. Коли штучні вії поступово почали випадати, мої власні стали деформуватися і гірше тримати не свої. Тому що нарощені вії вже не були одним цілим, у тих, що залишилися, з'явилося забагато вільного простору, куди можна завалитися. У підсумку вії доводилося поправляти по 10 разів на день щіточкою для розчісування. Та чи інша вія так і норовила лягти поперек ока, а деякі стирчали, наче перекошені дошки паркану :)
Але зазначу, що днів так 20 я проходила з нарощенням без проблем.
Тому зроблю висновок: якщо хочете нарощувати вії, готуйтеся або до корекції через 2-3 тижні, або потрібно мати свої власні доволі жорсткі й товсті вії. Можливо, такі втримають наклеєні, коли вони почнуть відростати й випадати.
Що було після зняття вій
Усі мої залишилися на місці :) Вії, даруйте за каламбур, змінюються на очах. У нормі в нас щодня випадає до 5 вій. І кожна з них проходить за 30-100 днів шлях від народження до загибелі, так би мовити. На місці тих, що випали з нарощеними віями, виростають нові — це звичайний процес. Гіршими або кращими вони теж не стали.
Тут варто зазначити, що за час нарощування ми звикаємо до довгих і густих вій. І після зняття може здатися, що все стало дуже погано. Але здебільшого це просто ми відвикли від себе звичайних. У мене таке постійно з волоссям. Коли півтора місяця носиш гриву з афрокучерів, потім своє рідне здається: "І це все?"))
За нарощеними віями я, звісно, сумуватиму. Але після зняття я повернула собі можливості, за якими сумувала з чужими віями:
— Умиватися гідрофільною олійкою і користуватися жирними кремами для очей. Із нарощеними віями не можна користуватися косметикою з оліями, бо ті розчиняють клей, на якому тримаються вії. А я, як з'ясувалося, занадто люблю вмиватися гідрофілками;
— Фарбувати очі. Що загалом не заборонено і з нарощеними віями за умови, що макіяж ви зніматимете акуратно й міцеляркою. Але зараз косметика доволі стійка, і її не завжди можна змити лише міцелярною водою. До того ж якось це все незручно;
— Користуватися тушшю. Слухайте, я засумувала за тушшю для вій :) З її допомогою можна варіювати ефект "Ляскай віями і злітай". І для мене це виявилося зручнішим, ніж нарощування. Сьогодні — природність. Завтра — драма. А потім я й узагалі в домашній піжамі валятимуся на дивані без жодних вій.
Але зазначу: якби в мене була можливість коригувати свої нарощені опахала кожні 2 тижні, напевно, я б ще хоча б якийсь час (не кажу, що завжди-завжди) до лешмейкера походила. Тут, знаєте, той випадок, коли плюсів і мінусів приблизно порівну. Усе залежить від того, що переважить саме для вас. У мене усе-таки вийшло 1:0 на користь рідних вій.
