Парфумерні доми мало не щосезону випускають новинки, та й уподобання покупців змінюються швидко. Але деякі флакони існують поза цією гонитвою. Колись вони змушували по-іншому поглянути на звичні інгредієнти, ставали причиною скандалів або навіть започатковували цілі напрями, а через десятиліття й далі залишаються популярними.
Jicky, Guerlain
Еме Герлен представив Jicky у 1889 році — того ж року в Парижі з’явилася Ейфелева вежа. Парфумер одним із перших поєднав натуральну сировину з нещодавно розробленими синтетичними молекулами, зокрема кумарином і ваніліном. Завдяки цьому аромат більше не відтворював конкретну квітку чи рослину, а створював самостійний ароматичний образ. Спочатку ці парфуми призначалися жінкам, однак досить швидко ними почали користуватися й чоловіки. Сьогодні Guerlain представляє свій знаменитий аромат як варіант для всіх. Лаванда, розмарин і цитрусові поступово поступаються місцем теплішій основі, де деревні ноти поєднуються з пряним опопанаксом, трояндою, пеларгонією, солодкуватими ваніллю та бобами тонка. Фужерний акорд додає трав’янистої терпкості. У підсумку звучання парфумів викликає асоціації з чашкою заспокійливого чаю, до якого подали пісочне печиво.
Quelques Fleurs L’Original, Houbigant
До початку ХХ століття композиції квіткових парфумів найчастіше створювали на основі однієї рослини, але в 1912 році Робер Б’єнеме запропонував бренду Houbigant інший підхід. Quelques Fleurs об’єднав безліч бутонів в абстрактний букет і увійшов в історію як одна з перших композицій такого типу. У флаконі ніби й справді зібрали половину квіткового магазину: жасмин поєднується із туберозою, конвалією, фіалкою, трояндою, іланг-ілангом і гвоздикою. Бергамот, лимон і гальбанум створюють дзвінкіший початок, а дубовий мох, сандал, мускус і боби тонка поглиблюють аромат. Найпростіше уявити величезний оберемок щойно зрізаних рослин, біля якого хтось розсипав трохи цитрусової цедри.
№5, Chanel
Історія цих парфумів розпочалася в 1921 році, коли Габрієль Шанель попросила Ернеста Бо створити «жіночий аромат, який пахне жінкою, а не трояндою». Парфумер підготував кілька зразків, а дизайнерка обрала варіант під номером п’ять — звідси й назва. Головною інновацією формули стало незвично активне на той час використання альдегідів. Оформлення теж було незвично стриманим на тлі декоративних флаконів початку ХХ століття. У результаті парфуми перетворилися на один із символів дому моди. Сучасна парфумерна вода, яку Жак Польж осучаснив у 1986 році, зберігає впізнаваний характер оригіналу: травнева троянда, жасмин, ірис і конвалія поєднуються з цитрусовими та відтінками чистоти, а наприкінці з’являються бурбонська ваніль, сандал, пачулі, мускус і ветивер. Уявіть свіжі білі квіти, вкриті найтоншим шаром пудри та доповнені лимонною цедрою, — ця композиція викликає схожі образи.
Bandit, Robert Piguet
Bandit з’явився в 1944 році й від самого початку не збирався відповідати уявленням про те, як мають пахнути «жіночі парфуми». Модельєр Робер Піге доручив роботу над його створенням Жермен Сельє — одній із небагатьох відомих жінок-парфумерів того часу. Презентація виявилася до пари промовистій назві: під час шоу моделі виходили в масках і з іграшковою зброєю, підтримуючи образ порушниць правил. Замість звичної ніжності в композиції переважають шкіра, гальбанум і дубовий мох. Перший компонент дає темний димний відтінок, другий — різку рослинну гіркоту, третій додає землистої глибини. Їх оточують бергамот, неролі, жасмин і тубероза, а пачулі, ветивер і мускус ущільнюють базу. Тому композицію можна порівняти із запахом нової сумки, в яку поклали кілька щойно зрізаних бутонів квітів.
Youth-Dew, Estée Lauder
У 1950-х жінки зазвичай отримували дорогі парфуми в подарунок і берегли їх для особливих випадків. Есте Лаудер вирішила обійти цю традицію. У 1953 році вона випустила Youth-Dew, подавши його як ароматичну олію для ванни. Засіб можна було без ніяковості придбати самостійно та використовувати замість парфумів. Завдяки цій новинці жінки почали купувати парфуми для себе просто так, без особливого приводу. Саме звучання відповідає духові того часу: троянда, жасмин та іланг-іланг змішуються з корицею, гвоздикою та іншими спеціями. Пачулі, ветивер і дубовий мох додають землистої терпкості, а бензоїн, ваніль, амбра та бальзамічні ноти дарують густу солодкість бази. Таке поєднання можна порівняти з гарячим пряним напоєм, у який додали трохи меду та запашних трав.
Opium, Yves Saint Laurent
У 1977 році Opium спричинив скандал ще до того, як публіка встигла як слід познайомитися із вмістом флакона. Ів Сен-Лоран випустив його одночасно з осінньо-зимовою колекцією одягу, навіяною культурою Китаю. Кутюр’є особисто контролював увесь проєкт — від вибору аромату до пакування та рекламної кампанії. Сама назва спровокувала серйозну критику, особливо в США. Однак це лише підігріло попит: бутики не встигали поповнювати запаси, а продажі в Європі за перший рік сягнули 30 мільйонів доларів. У композиції цитрусові поєднуються з гвоздикою, коріандром і перцем, а потім з’являються жасмин, троянда та конвалія. Пачулі, мирра, опопанакс та інші смолисті відтінки додають шлейфу темних барв, сандал додає деревного тепла, а амбра пом’якшує фінал. Якщо шукати просту асоціацію, вийде пряний конфітюр із легким димним посмаком.
Poison, Dior
До середини 1980-х стриманість вже не входила до переліку головних парфумерних тенденцій, і Poison передав настрій десятиліття. Dior випустили його в 1985 році. Дім розглядав сотні варіантів, перш ніж зупинився на формулі Едуарда Флеш’є. Навіть флакон підтримував концепцію «забороненого плоду» — округла форма та глибокий аметистовий відтінок нагадували про казкове отруєне яблуко. Всередині ховається виразна суміш: слива та лісові ягоди поєднуються з коріандром і анісом, потім звучать тубероза, жасмин, троянда та квітка апельсина. Мед і кориця підсилюють солодко-пряний акорд, а ладан додає смолистої терпкості. Сандал, амбра, мускус і ветивер додатково ущільнюють шлейф. Найпростіше уявити дуже густе варення з темних плодів, у яке під час приготування додали запашні спеції.
Angel, Mugler
Сьогодні парфумами з ароматом цукерок чи випічки нікого не здивуєш, але тільки не на початку 1990-х. Саме Angel, представлений Тьєррі Мюглером у 1992 році, допоміг сформувати сучасний напрям гурманської парфумерії. Замість традиційного квіткового серця його автори Олів’є Кресп та Ів де Шірен використали інгредієнти, що викликають асоціації з ласощами. Особливо важливу роль відіграв етилмальтол, завдяки якому з’явилася цукровість. На початку солодка вата поєднується з кокосом, динею, ананасом, мандарином і бергамотом. Потім з’являються мед, ожина, слива, абрикос і персик. У базі аромат стає максимально насиченим і густим завдяки шоколаду, карамелі, ванілі та бобам тонка, тоді як пачулі, амбра, мускус і сандал роблять звучання глибшим. У результаті виходить ціла кондитерська вітрина, де на одній полиці лежать фруктово-ягідний мармелад і глазуровані горіхи.
CK One, Calvin Klein
У 1994 році Calvin Klein запропонували відмовитися від іще популярного, але вже набридлого парфумерного поділу — на чоловічі та жіночі аромати. Звичайно, універсальні композиції існували задовго до CK One, проте саме поява цих парфумів перетворила ідею унісексу на масштабний комерційний феномен 1990-х. Сам запах був позбавлений вираженої гендерності. Ананас, бергамот, мандарин і папая створюють соковитий початок, потім звучать фіалка, ірис, конвалія, троянда та жасмин, а мускатний горіх додає легкої пряності. Дубовий мох і мускус урівноважують композицію. В композиції немає густої солодкості чи важкого шлейфу — аромат нагадує радше склянку холодного лимонаду з тропічними фруктами та кількома кубиками льоду.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!