Цього робити не варто: страви, в які ми помилково додаємо часник. Часто часник додають у такі продукти, в яких він, втрачає свої лікувальні властивості, а часом і зовсім стає небезпечним.

Часник входить до складу великої кількості звичних страв. Цей овоч вважають спецією, пряністю і дуже корисною для здоров'я рослиною.

Гострі страви

У багатьох кулінарних порадах йдеться про те, що, наприклад, в овочеве рагу добре додати кайенський перець, чорний перець горошком і часник за смаком. Потім все це пересмажити. Лікарі-гастроентерологи відмінно знають результати подібних смакових експериментів, вони називаються «гострий хімічний опік слизової шлунка». Лікування такого захворювання досить некомфортне і може бути тривалим, залежно від ступеня й обсягу уражень внутрішніх стінок шлунка, інформує Ukr.Media.

А відбувається такий опік від з'єднання органічних елементів, що містяться в гострих соках, щонайменше двох цих овочів, перцю і часнику. Їх смакові якості не тільки не доповнюють один одного, а навпаки, перебивають наявний у кожного свій, унікальний аромат. Досвідчені кухарі відмінно знають, що часник не повинен бути сусідами у страві ні з кайенським перцем, ні чілі, ні з імбиром, тому що він — такий же специфічний овоч, що має антибактеріальні властивості і самостійний, яскравий смак.

Цього робити не варто: страви, в які ми помилково додаємо часник. Часто часник додають у такі продукти, в яких він, втрачає свої лікувальні властивості, а часом і зовсім стає небезпечним.

Варені й смажені страви

Те, що часник корисний і має протимікробну дію, знають всі. Дуже багатьох осіб страви з цим овочем не раз рятували від застуди і грипу. Також у часнику містяться вітаміни В1, В3, С, D, магній, кальцій, натрій, йод, сірчана, фосфорна та кремнієва кислота і ще деякі інші мінеральні солі. А це важливо для будь-якого організму, особливо в осінньо-зимовий період, коли імунітет знижується.

Вчені з приватного медичного Університету Томаса Джефферсона, розташованого в бізнес-районі міста Філадельфія, штат Пенсильванія, США, встановили, що часник доброчинно впливає на роботу серця і знімає напругу стінок артерій і вен. Дослідження були проведені на групі гризунів, чиї кровоносні судини відчували вплив соку часнику. В результаті цієї взаємодії рівень напруги стінок впав на 70%.

Американськими вченими було встановлено, що еритроцити позитивно реагують саме на аліцин — біологічно активну речовину часнику. Клітини крові, стикаючись з елементами аліцину, миттєво виділяють сірководень, який, у свою чергу, знижує гіпертонус судин і покращує активність кровотоку.

Такий ефект сприяє зниженню артеріального тиску та покращує постачання киснем життєво важливих органів і тканин, насамперед серця. Таким чином для людей, наприклад, хворих на гіпертонію, сік часнику є панацеєю і при цьому вельми доступною. І все це завдяки властивостям аліцину.

Цього робити не варто: страви, в які ми помилково додаємо часник. Часто часник додають у такі продукти, в яких він, втрачає свої лікувальні властивості, а часом і зовсім стає небезпечним.

Але на жаль, це важливе біологічне з'єднання гине, потрапляючи під термічну обробку. Як тільки зубчик часнику починає смажитися або варитися, тобто піддаватися температурі кипіння більш ніж 8 хвилин, аліцин в половину втрачає свої лікувальні властивості. 45 хвилин кипіння, наприклад, під час варіння борщу, куди часник теж кладуть досить часто, знищує аліцин повністю і ні вітамінів, ні інших корисних речовин, від цього овоча не залишається, тільки аромат.

Максимальної кількості аліцину можна домогтися, якщо часник подрібнити ножем і дати йому полежати на дерев'яній дошці близько 5-10 хвилин при кімнатній температурі.

Але далі його потрібно з'їсти термічно необробленим, наприклад, в салаті, і особливо корисно в сусідстві з соняшниковою або оливковою олією. Така салатна заправка захистить стінки шлунка від пекучого ефекту часнику і дозволить усім його вітамінам і мікроелементам повністю проникнути в організм. Часте вживання подібної страви не тільки підвищує імунітет, захищає від простудних захворювань і судинних проблем, але і дозволяє багатьом іншим життєво важливим процесам в організмі прийти у свою фізіологічну норму.