Вчені з'ясували з чого складався напій тих часів і звідки майстри брали глину для судин.

У центральних Андах на території сучасного Перу з 500 до 1100 роки нашої ери (ще до імперії Інків) існувала держава Уарі. Держава залишалася стабільною протягом тривалого часу (близько п'яти століть), що для тих часів було нехарактерно. Очевидно, існували якісь загальні цінності, до яких місцева еліта була прихильна, і які виражалися у відповідних регулярних ритуалах, які допомагали підтримувати стабільність у суспільстві. Археологи припускають, що в основі цих ритуалів був місцевий пивний напій — так звана чіча, інформує Ukr.Media.

Чічу готують в південній і центральній Америці досі. Під нею розуміють кілька різновидів легких кислих напоїв на основі зерна, кукурудзи або фруктів. У часи Уарі напій готували в місті С'єрро Баул — південному адміністративному центрі держави. Оскільки чіча могла зберігатися не більше тижня, влаштовувалися спеціальні фестивалі, на які приїжджали представники місцевих еліт з усіх регіонів держави. Вони разом пили чічу з високих керамічних судин. Такі фестивалі були вкрай важливі для підтримки політичної стабільності.

Факт того, що столицею пивоваріння був саме С'єрро Баул, підтвердили 20 років тому, коли знайшли там останки пивоварного виробництва, що включало, власне, пивоварню, складські приміщення і таверни по сусідству.

Тепер вчені вирішили з'ясувати, з чого складався напій тих часів і звідки майстри брали глину для судин. Для цього вони досліджували кілька десятків знайдених в С'єрро Баул черепків, що залишилися від пивних судин. Вчені застосували новітні хімічні методи, включаючи нейтронно-активаційний аналіз та масс-спектрометрію з індуктивно зв'язаною плазмою, щоб буквально розібрати залишки вмісту судин на атоми. Наприклад, один з методів включав в себе стрільбу лазером по уламку пивної посудини, який вибивав крихітний шматочок матеріалу, розбивав його в пил і нагрівав до надвисокої температури, щоб зруйнувати молекули з яких він складається. Це допомогло зрозуміти, які атомні елементи складають зразок. Порівнюючи дані з вже відомим археологічним матеріалом з інших місць держави Уарі, вчені могли сказати, звідки взялася глина і з чого було зроблено пиво.

В результаті вдалося з'ясувати, що глину для судин брали із джерела, яке знаходилося в долині зовсім недалеко від С'єрро Баул — її не треба було привозити здалеку, і місцеві гончарі завжди мали її достатню кількість. По-друге, хімічні речовини, знайдені на залишках судин, вказали на те, що пиво було зроблено з рослини шинус м'який (або перуанський перець) — вона засухостійка, і дозволяла варити пиво навіть у ті часи, коли інші його можливі інгредієнти, такі як кукурудза, могли постраждати від посухи.

Щоб упевнитися, що знайдені хімічні елементи дійсно потрапили в судини в результаті пивоваріння, археологи зварили кілька сортів чічі за давньою технологією, проконсультувавшись з перуанськими пивоварами. Перуанці поділилися тонкощами процесу: кукурудзу треба проростити, подрібнити і прокип'ятити, насіння перуанського перцю просіяти і занурити в гарячу воду, потім п'ять днів відстоювати рідину в глиняних посудинах. Після цього напій дегустували, а решту порожніх судин розбили на черепки і залишили на кілька років, щоб згодом провести їх хімічний аналіз і порівняти з аналізом давніх черепків. При цьому кераміка з С'єрро Баул хімічно відрізнялася як від сучасних зразків, так і від кераміки з інших місць імперії Уарі того ж періоду.

В цілому, зробили висновок вчені, місцеве виробництво було досить стабільним — у пивоварів було досить компонентів для пива та глини для ємностей, так що постачання регіонів імперії Уарі цим напоєм було безперебійним, а тому забезпечувало сталість ритуалів і стабільність всієї держави.