Здається, що як не старайся, у наш час їжа постійно стикається з пластиком. Від упаковки, в якій вона продається, до ємності, в якій зберігається, інформує Ukr.Media.
Чи означає це, що пластик абсолютно безпечний? На жаль, ні. Хімічні речовини потрапляють з пластику в їжу, а виробники різних плівок і контейнерів не повідомляють нам про їх склад.
Бісфенол А (ДФП)
Бісфенол А (ДФП) — це хімічна речовина, широко використовувана у виробництві прозорої жорсткої пластмаси для виготовлення різних товарів — наприклад, пляшечок для дітей або багаторазових пляшок для води. Також ДФП використовується для внутрішнього покриття бляшаних банок для їжі і пиття.
Залишки ДФП можуть знаходитися в продуктах і напоях, упакованих в бляшані банки, або в упаковках, що містять полікарбонат. В результаті чого невелика кількість ДФП може потрапити в організм споживачів.
Бісфенол А шкодить ендокринній системі та порушує вироблення естрогену. Дослідження вказують на те, що ДФП може призвести до тривалих гормональних порушень, порушень в розвитку, обміну речовин і репродуктивних процесах.
Фталати
Погана новина для дітей: м'який пластик, з якого робляться іграшки, часто містить фталати. Сам пластик — це ПВХ, до якого для гнучкості додають фталати. Вони не зв'язуються з ПВХ і потрапляють на шкіру та в їжу.
Фталати можуть призвести до виникнення діабету у жінок і перешкоджати утворенню сперматозоїдів у чоловіків. Крім того, вони порушують роботу ендокринної та репродуктивної систем в дітей.
Уникати їх не так-то просто, але слідкуйте, щоб їх не було у складі мила та інших гігієнічних засобів. Зазвичай це вказується на етикетці.
Сурма
Всі знають, що пластикові пляшки шкідливі для навколишнього середовища, але не всі здогадуються, що і пити з них небезпечно. Вони зроблені з поліетилентерефталату — пластику, в якому в якості каталізатора використовується сурма. А сурма підвищує ризик розвитку раку.
Є дані про те, що сурма вимивається з пластика і потрапляє в наш організм. А у людей, що працюють з цим хімікатом, часто спостерігаються проблеми зі здоров'ям.
Поліпропілен
ПП часто вважається безпечною альтернативою ДФП, але все не так просто.
У звичайних умовах (при кімнатній температурі) ПП не утворює шкідливих для здоров'я речовин. Але при нагріванні безпечний пластик перетворюється на підступного ворога: він непомітно починає виділяти леткі токсичні речовини — ацетальдегід, окис вуглецю і формальдегід. Токсини з повітрям потрапляють в дихальні шляхи, стикаються з шкірою, що нерідко призводить до алергічних реакцій.
Ацетальдегід викликає кашель, задуху, бронхіт. Окис вуглецю порушує роботу нервової системи. Що стосується формальдегіду, то він провокує виникнення пухлин.
Тефлон
Тефлон — це популярне антипригарне покриття на сковорідках. Сам по собі він не шкідливий, але при високій температурі може виділяти токсичні речовини.
Коли антипригарне покриття перегрівається, молекули тефлону починають виділяти перфтороктанову кислоту — небезпечний канцероген. Коли ця речовина надходить в організм, вона провокує розвиток пухлин, ожиріння, порушення щитовидної залози, печінки та нирок, навіть безпліддя. Період напіврозпаду перфтороктанової кислоти в організмі людини становить близько чотирьох років.
Краще користуватися чавунною сковорідкою. Врахуйте також, що тефлон є на стінках мікрохвильовки та в пакетах для попкорну.
Безпосереднє попадання пластику в організм
Зрозуміло, що зовсім уникнути попадання частинок пластику в організм неможливо. Виробники наполягають на тому, що це мікроскопічні частинки. Але вони не згадують про іншу проблему: пластик не засвоюється організмом і накопичується в жирових тканинах з року в рік.
Якщо ви не готові повністю відмовитися від пластику, постарайтеся звести контакт до мінімуму. Наприклад, ніколи не їжте їжу з пластикової ємності, щоб виключити безпосереднє перенесення частинок в організм.
Врахуйте, що цьому особливо сприяє солона, жирна і кисла їжа. Якщо ви накриваєте їжу пластиковою плівкою, слідкуйте, щоб вона не стикалася з продуктами.
Шкода для навколишнього середовища
На сьогодні людство залишило після себе понад 6 млрд тонн пластикових відходів. Так, наземне сміття ще можна переробити, але з морським все не так просто — під впливом сонячних променів пластик розпадається на мікрочастинки і поширюється по всьому Світовому океану.
40% пластикових виробів використовуються однократно, після чого засмічують океан. А звідти токсичні частинки потрапляють у харчовий ланцюжок, ставлячи під загрозу виживання багатьох видів...
