Цей горіх продається вже очищеним, але якби ви побачили його у «натуральному» вигляді, напевно, не захотіли б спробувати. Адже кеш'ю — не просто горіх, а частина… фрукта!
Кеш'ю росте і плодоносить
Кеш'ю, або анакардіум західний (лат. Anacardium occidentale), — дерево, яке добре росте в тропіках. Його батьківщина — Східна Бразилія, і місцеві індіанці швидко знайшли йому застосування. У хід пішло все: листя, кора, квіти, плоди, коріння. Але спочатку головним делікатесом довгий час були не горіхи, а… те, до чого вони прикріплені.
Кеш'ю — рідкісний випадок, коли їстівна частина рослини виглядає зовсім не так, як очікувалось. Те, що ми називаємо «яблуком кеш'ю», насправді взагалі не плід, а розросле квітколоже. Воно соковите, кисло-солодке, трохи терпке й дуже волокнисте — місцеві мешканці називають його «акажу». Саме від цього слова й походить «кеш'ю», трохи змінене на європейський лад.
Але перевозити ці «яблука» неможливо — вони псуються буквально за кілька годин. Тому їх одразу переробляють на сік, джем, лікер, цукерки або зацукровують, перетворюючи на цукати.
Чому кеш'ю не продають у шкаралупі?
Сам горіх — це не просто горіх, а ядро, сховане в міцну шкаралупу. Ось тільки всередині неї міститься не щось корисне, а їдка, масляниста анакардова кислота.
Вона настільки агресивна, що може спричиняти опіки шкіри та слизових оболонок. Саме тому кеш'ю ніколи не продають у шкаралупі — її треба обережно знімати, а самі горіхи термічно обробляти.
Шкаралупі кеш'ю теж знайшлося застосування: з неї виготовляють гальмівні колодки, антикорозійні покриття й навіть ліки. Отже, цей горіх встиг проявити себе і в кулінарії, і в автомобільній промисловості.
Тож наступного разу, коли будете кидати в рот черговий солодкуватий горішок, згадайте: ви їсте частину екзотичного фрукта, чия оболонка, можливо, прямо зараз допомагає зупинятися чиїйсь машині на світлофорі.
