Оленка волохата - найбільш численний і шкідливий вид у насадженнях плодових, ягідних культур і винограду в східних і центральних областях України. Раніше вважалося, що цей вид завдає найбільшої шкоди садам саме степової зони, хоча він зустрічався по всій території України. Спалахи чисельності цього шкідника, як і багатьох інших представників ряду жуків, можна пояснити теорією циклічної динаміки популяцій, що пов'язано з ритмікою попадання на поверхню землі, енергії сонця, яка визначає добову, сезонну та багаторічну мінливість всього фізичного середовища, в тому числі і чисельність комах, інформує Ukr.Media.
Жуки Оленки волохатої зимують у ґрунті на глибині 15-40 см (близько 85% всієї чисельності популяції). Жук чорний, густо покритий сірими волосками з білими плямами на надкрилах, 10-12 мм завдовжки. При середньодобовій температурі повітря 14,2 °C і вище та середній вологості повітря 62,7-84,6% жуки починають виходити з ґрунту (початок літа шкідника), що традиційно спостерігається в кінці другої — третьої декади квітня під час цвітіння трав'янистих рослин: кульбаби лікарської (75% всього видового складу рослин), мати-й-мачухи (15%), барвінку трав'янистого і барвінку малого (10%).
Встановлено, що заселення насаджень шкідником оленкою волохатою відбувалося як на периферії, так і в центрі масиву. Жуки перелітали в плодові дерева, що цвітуть, в теплі сонячні дні при температурі повітря вище 15,6 °C і відносній вологості повітря 72,6-81,9%, виїдаючи з квіток пильовики і маточку, обгризаючи пелюстки. Чисельність шкідника оленки волохатої досягла 0,3 екз./квітку. Жуки частково пошкоджували молоде листя.
Ми не помітили особливої переваги харчової бази цього шкідника: пошкодження квіток дерев і трав'янистих рослин, які росли в саду, відбувалося інтенсивно і становило 95,6-99,9% і 90,4-97,8% відповідно.
В вечірній час (після 20.00 і пізніше) і в холодні ночі жуки волохатої оленки ховалися у ґрунт на глибину 0,5-1,0 див.
Коли відцвіли плодові дерева, оленка перелітає на злакові рослини, що ростуть в саду і по його периметру та на прилеглих до нього територіях, і заселяє їх. Політ рідкісних жуків спостерігався до половини серпня, а масовий тривав до середини червня.
У цих же місцях вона відклала яйця в ґрунт, і тривало це з першої декади до кінця червня. Основна частина яєць, які відклала оленка волохата (86,7-94,6%), концентрувалася на відстані 0-200 м від садів (у разі, коли поблизу насаджень були неорані ділянки, де протягом останніх років не обробляли ґрунт) або по периметру доріг в насадженнях, а то і в саду, де проводили агротехнічні обробки.
Личинки жили в ґрунті до кінця серпня — початку вересня і харчувалися рослинними залишками. Заляльковування оленки волохатої відбувалося наприкінці серпня — до середини вересня. Через 14-22 днів з'являлися молоді жуки, які залишалися зимувати в ґрунті до весни наступного року.
Таким чином, одним з вагомих чинників збільшення чисельності цього виду на території України, а, відповідно, і його шкодочинності, є безпосередній вплив діяльності людини, а саме: збільшення площ неораних земель, засмічених бур'янами, насамперед злаковими видами, особливо у багаторічних насадженнях. Така безгосподарність розширює харчову базу для оленки волохатої під час цвітіння (дикорослі трав'янисті види, а потім і плодові рослини) і личинок шкідника в другій половині вегетації.
Як боротися з оленкою волохатою: хімічний захист
Нашу увагу привернув препарат Каліпсо 480 SC, к. с., — системний інсектицид, високоефективна діюча речовина якого — тіаклоприд — має контактну і кишкову дію. Завдяки особливому механізму дії, препарат для боротьби з оленкою волохатою можна застосовувати в будь-який час, тому що він абсолютно безпечний для бджіл. Це єдиний інсектицид, який можна використовувати під час цвітіння в промислових багаторічних насадженнях. Він зареєстрований у чинному національному "Переліку пестицидів...".
Біологічний метод боротьби з оленкою волохатою
Тривалий розвиток практично всіх стадій чисельності у ґрунті показало доцільність і перспективу застосування мікробіологічних ентомопатогенних грибних препаратів вітчизняного походження Боверін і Пециломин для обмеження чисельності оленки волохатої, діючою речовиною яких є факультативні паразити.
Результати свідчать про те, що біопрепарати були основною причиною загибелі практично всіх стадій розвитку шкідника. Тривалий контакт (більше 6 місяців) ентомопатогенних грибів з імаго оленки призвів до загибелі 74,8-83,6% популяції. Різкі зміни температури і вологості повітря дестабілізують фізіологічний стан популяції, що стало причиною її масового зараження ентомопатогенами.
Оскільки протягом вегетаційного періоду розвивається тільки одне покоління оленки, обробку препаратами проводять один раз у період масової міграції імаго в ґрунт. Такий метод боротьби з оленкою волохатою досить технологічний, препарати характеризуються індиферентною дією стосовно ентомофагам, що є складовою частиною екосистем, вони нетоксичні для ентомофагів і комах-запилювачів. Це свідчить про перспективність використання цього методу для захисту багаторічних насаджень від оленки волохатої.
