Але — ніколи не кажи ніколи.
Тільки розгребеш один кут, глядь — як інший вже завалений. І так по всіх чотирьох кутах саду бігаєш і п'ятий кут шукаєш.
Є п'ять поганих звичок, потураючи яким я ризикую красою саду. Борюся з собою.
Збирати мотлох
Ура, мені дозволили викинути ці старі автомобільні шини, які вже три роки акуратно валяються на дачній парковці.
Мішки, обрізки будматеріалів, пусті горщики для рослин та банки для закруток — все це значною мірою погіршує вигляд саду. Так що ж тепер — ледь усе повикидати? — запитаєте ви. Ні, звісно я розумію що половина з всілякого мотлоху ще знадобитися мені — тож, я перебираю все це — те, що навряд стане у нагоді я викидаю без жалю, а те, що буде колись мені потрібно складаю у спеціально куплену садову шафу. Так вигляд ділянки стає більш охайним.
Садити випадкові рослини
Це моє улюблене. І, напевно, воно ніколи не закінчиться.
Майже завжди бажання володіти рослиною переважує здоровий глузд щодо того, що рослину цю, власне, давно вже нікуди нормально посадити.
Але завжди знайдеться місце, куди її можна приткнути і радіти тому, що вона у тебе є.
А потім пересаджувати, пересаджувати, пересаджувати... Поки пазл не складеться.
Так, наприклад, я виколупую з різних кутів саду жовті махрові тюльпани і перетягую їх у рабатку вздовж доріжки біля ганку, наполегливо складаючи пазл, на який дивитимуся з видової точки з веранди і виходячи вранці на ганок.
А скільки всякої всячини нудиться захованим по саду і цього ніхто не бачить і навіть я сама забуваю подивитися?
Економити на інвентарі
Краще одна якісна лопата, ні ж три кволі — об держак руки можна поранити, та й копати тяжко, як наслідок — хвора спина.
Якісний інвентар і виглядає краще, і працювати ним одне задоволення. Тож, перестаньте тягнути до себе купу всього "потрібного" з ринку — тільки захаращите ділянку.
Виходжувати хирляків
Ні, ні і ні! Більше не поведусь на жалість.
Померла так померла. У вогнище, в компост і більше не сіяти.
Ну, гаразд. В останній раз спробую, і якщо знову не вийде, то тоді вже точно все.
Три роки. Саме цей термін я даю собі, щоб навчитися поводитися з тими рослинами, які дуже подобаються, але з тих чи інших причин не піддаються.
В основному маю справу з кліматичними причинами, намагаючись виростити з осинки апельсинки.
Ну, не росте нормально лобелія, жарко їй. Ні. Три роки стукаю головою об стіну. Остання спроба була — саджати у відкритий ґрунт на гідрогель та під гортензію, щоб вологи точно вистачило.
І все одно горить.
Дотягла якось до середини літа і видерла.
Не прибирати вчасно сміття
Розмахуючи пізньої осені полотнищами укривного матеріалу, я не звертаю уваги на деякі дрібниці на кшталт приготованих до утилізації зламаних кашпо, обрізків від троянд і різних необрізаних багаторічників.
А навесні приїжджаю в сад і бачу, як крізь цей лютий треш проростають первоцвіти.
Ви ж мої жалюгідні! Зараз я вас розчищу.
Каюсь. Я знову не спалила з осені обрізки від троянд, вони валяються на галявині, куди я їх жбурляла в надії, що можливо трояндові колючки зупинять мишачий "метробуд", хоча точно знаю, що ні, не зупинять.
Тому, обдивіться зайвий раз свою ділянку та приберіться.
