Розпочнемо з евкаліпта. Цей улюбленець коал поширений в Австралії, є представники в Новій Зеландії та на Тасманії. Евкаліпт здатен за перший рік вирости одразу на 2 метри. До трьох років найспритніші екземпляри досягають висоти 10 метрів. Найактивніший ріст припадає на перші 10-15 років життя цього іноземного велетня (висота дерева в результаті може досягти 100 метрів). Потім починає міцнішати тонкий стовбур, від нього проростають величезні пагони та вкриваються тонкими листочками. Але активний ріст відбувається не тільки над землею — і в цьому головний секрет. Евкаліпт швидко розвиває і кореневу систему, завдяки чому отримує багато живлення для росту верхівки. Також через швидкий розвиток кореневої системи та сильне випаровування вологи евкаліпт висаджують для осушення боліт.
Наступний спритник знайомий усім не з чуток. Береза. Вона також вирізняється швидким ростом, хоча в перші роки життя бариться. Це пов'язано з поширеним серед рослин методом росту спочатку вглиб для зміцнення кореневої системи, а вже потім — у висоту. У перші роки життя зовсім юну берізку можна сплутати з молодою вільхою, оскільки вона ще не отримує свого впізнаваного білого стовбура з чорними смугами. Звіком стовбур щільнішає, біліє, з'являються смужки, які, до речі, забезпечують доступ кисню до живих клітин стовбура. Рідна красуня в найактивнішу пору може виростати близько 1 метра за рік. Ця активна пора — з 10 років. У такому віці берізка вже і біліє, і дорослішає, і готова до подвигів. До кінця життя (100-120 років) береза зазвичай виростає до 20-30 метрів, хоча окремі велетні можуть сягати й більших висот.
Третього велетня всі також знають — тополю. Недарма комунальні служби її постійно підрізають, адже дерево здатне виростати на 2-3 метри за рік. Тополя займає дуже великий ареал поширення. Активний ріст у наших пухових знайомців вибухає буквально з перших років життя, адже це дерево-піонер. Уже у 15-20 років тополя вважається цілком дорослою, а до 50-60 років часто починає старіти й трухлявіти зсередини, виходячи на свою, так би мовити, пенсію. Кумедно, адже на самому початку росточок тополі завбільшки лише із сірникову голівку. Рости тополя воліє, як і береза, спочатку вглиб. До того ж багато потужних коренів дерево пускає і по поверхні землі, та так, що вони можуть вийти далеко за проєкцію крони. Завдяки цьому дерево отримує найсвіжіші та найглибші смаколики й може дозволити собі швидкий ріст.
Ще одне дерево, яке переборщило з «Ростішкою», — робінія псевдоакація. Або, що звичніше для людей, біла акація. Вона росте мало не по всій планеті в лісах з вологим, багатим на вапно ґрунтом. Робінія любить сусідство клена, дуба, сосни, але от їм її сусідство дошкуляє. Корені дерева йдуть на 10-12 метрів углиб і можуть позбавити сусідів поживних речовин. Добре, що дерева знайшли компроміс і розташували свої корінці ближче до поверхні, залишаючи робінію наодинці трапезувати в глибині. На своїй одиночній дієті робінія активно росте до 10 років, підростаючи на 1,5-2 метри за рік у висоту.
Ну і куди ж без сучасної суперзірки, про яку зараз гудуть усі форуми садівників, — павловнії. Якщо попередні герої просто поспішали, то це «Адамове дерево» вмикає справжній турборежим. Уявіть собі: за сприятливих умов павловнія здатна «вистрілити» на 3-5 метрів заввишки всього за один рік! Секрет такого спринтерського забігу криється у велетенському листі, яке іноді сягає 70 сантиметрів у діаметрі. Ці зелені «лопухи» працюють як надпотужні фотосинтезуючі фабрики, що качають енергію для росту стовбура з шаленою швидкістю. До речі, павловнію ще величають деревом-феніксом: навіть якщо зрізати її під корінь, вона не надто засмутиться, а просто випустить новий пагін і знову потягнеться до неба, швидко надолужуючи втрачене. За 5-7 років ця азійська гостя перетворюється на повноцінного велетня, деревину якого через легкість та міцність називають «алюмінієм» серед дерев.
