У цій статті ми з'ясуємо, чим відрізняються основні види лаванди, та розкриємо головні секрети її вирощування й зимівлі в нашому кліматі.
Як не помилитися із сортом
Є дві (умовно) великі групи, які вирощують садівники: лаванда вузьколиста, її називають англійською, і теплолюбніші види — широколиста і лаванда стехаська (французька).
Зовні вони схожі, але це різні рослини.
Витривалість. Англійська набагато витриваліша. Французька та широколиста лаванди взагалі не переносять холодних зим. Тому ці види рідше трапляються в наших садах, оскільки це теплолюбні рослини, які не зимують у наших широтах у відкритому ґрунті. Вирощувати таку лаванду полями, як у Провансі, у нас не вийде. Але вузьколиста (англійська) лаванда цілком невибаглива. За гарного догляду вона розростається і непогано зимує, якщо створити їй необхідні умови.
Розмір. Французька лаванда велика і виростає до метра заввишки і завширшки, тоді як англійська лаванда залишається набагато меншою і компактнішою і не росте вищою за 50-60 сантиметрів.
Час цвітіння. Цвітіння французької лаванди набагато триваліше: приблизно 3 місяці проти місяця в англійської.
Аромат. Якщо ви шукаєте класичний, солодший і ніжніший запах, виберіть англійську лаванду. Вона має той самий характерний аромат. Тоді як широколиста і французька лаванди мають різкіший запах з нотками камфори, який, хоч і приємний, більше нагадує розмарин.
Французька, широколиста та англійська — лише три з багатьох різновидів цієї популярної рослини. Ви також можете почути про однорічну перисту лаванду, іспанську лаванду або про лавандин — це гібридний сорт, який має дуже сильний аромат.
Секрет 1. Правильний вибір місця та ґрунту для вирощування.
Насамперед варто зазначити, що лаванда вузьколиста (англійська) — це гірська рослина. У дикій природі вона росте на кам'янистих схилах, на висоті 600-1500 метрів. Тому лаванду висаджуємо на найсонячнішому місці, щоб за наше літо вона отримала максимум сонця.
Для того, щоб уникнути випрівання кореневої системи, лаванду потрібно садити у добре дренованому ґрунті. У ґрунт додають пісок або перліт, на глинистих ґрунтах потрібна велика кількість піску, до 50%. Крім того, саме місце не повинно бути в низині. Краще висаджувати лаванду на підвищену грядку або пагорб. Лаванда легко переносить посуху, а ось перезволоження коріння для неї вкрай небезпечне.
Секрет 2. Правильно організована зимівля лаванди
Протягом літа у разі посадки на підвищенні лаванда не страждає від надлишку вологи, але взимку-навесні під час відлиг коріння може опинитися у воді. Щоб уникнути випрівання, ґрунт повинен бути добре дренованим із самого початку. Глибоке розпушування перед морозами може пошкодити коріння, тому краще використовувати мульчування. Ґрунт під кущами лаванди варто засипати дрібним щебенем або гравієм. Кам'яна мульча працює як дренаж, не затримує вологу біля кореневої шийки (на відміну від кори або листя) і захищає від випрівання.
Англійська лаванда не стільки боїться морозу, скільки страждає від випрівання. Цей напівчагарник має дуже ніжну кору, яка чутлива до перепадів зимової погоди. У регіонах, де на початку зими випадає сніг і лежить до весни, лаванда зимує краще. А ось часті зміни погоди з морозу на відлигу і навпаки шкідливі для рослини.
Лаванда зимує з пагонами, щоб зберегти їх від впливу опадів, добре влаштувати повітряне укриття з хвойного гілля. Але не варто закутувати лаванду у спанбонд або поліетилен. Під таким укриттям у рослини набагато більший ризик випрівання та загибелі.
Радикальну обрізку лаванди краще проводити навесні. Восени можна лише обережно зрізати відцвілі квітконоси, не зачіпаючи здерев'янілу частину, щоб зрізи встигли затягнутися до морозів. А весняна стрижка стимулює утворення безлічі нових бічних пагонів з колосками бузкових суцвіть. Дорослий кущ лаванди швидко розростається в діаметрі, висота суцвіть 50-60 см.
Обрізані пагони лаванди можна використовувати як живці для отримання посадкового матеріалу. На нашу думку, це найкращий спосіб розмноження квітки.
