Його біле коріння нагадує міцний кабель, який хтось проклав просто через клумби. Здається, ця штука здатна пробити навіть асфальт. І хоча більшість людей щиро мріє спалити цю траву гербіцидами, я б не поспішала записувати її до абсолютного зла. З цим зеленим чудовиськом усе значно складніше, ніж здається на перший погляд.
Трава, яка рятувала життя
Ми звикли ставитися до бур’янів із роздратуванням людей, чий найбільший клопіт — рівний газон. Але пирій має скажену, якусь аж моторошну жагу до життя, що свого часу стала порятунком для українців. Коли читаєш історичні хроніки чи спогади про двадцяті й тридцяті роки, стає ніяково. У періоди, коли їжі не було зовсім, люди викопували саме ці білі ненависні корінці. Їх відмивали, довго сушили, перетирали на борошно і пекли коржі. Це була їжа з абсолютного відчаю, але саме вона давала шанс пережити ще один день. Коли думаєш про це зараз, розумієш, що ця скажена жага до життя — наша національна риса, і з’являється щонайменше повага до витривалості — і природи, і людей.
Чому вашому коту він потрібен більше, ніж вам
Ще одна кумедна деталь про цей бур’ян. Хто хоч раз бачив, як хатні коти чи собаки вириваються навесні на природу, знає цей дивний ритуал. Замість того, щоб бігати за метеликами, вони лізуть у хащі і починають несамовито жувати жорстку траву. І обирають найчастіше якраз пирій. Тварини в ньому шукають не тільки вітаміни, цупке стебло працює як природна щітка, що допомагає очистити шлунок від шерсті. Тож якщо десь біля паркану стирчить самотній кущ і не надто заважає, хай собі росте. Хвостаті впораються з ним краще за нас.
Як вивести його з городу
Звісно, вся ця філософія різко випаровується там, де починається грядка для помідорів. Заливати землю гербіцидами — сумнівна ідея, у світі, де ми й без того щодня споживаємо купу хімії. А от спостерігати за тим, як люди намагаються перехитрити природу, завжди цікаво.
Дачники часто припускаються однієї помилки: спробу розрубати корінь пирію лопатою. Збоку це виглядає як битва з гідрою. Кожен дрібний сегмент, залишений у землі, радісно пускає нові пагони. Тому досвідчені люди завжди беруться за вила. Акуратно підкопують, тягнуть за цей нескінченний підземний дріт, обтрушують від землі і несуть усе це добро на смітник.
Є й лінивіші методи, які мені особисто дуже імпонують своєю пасивністю. Пирій терпіти не може тіні. Якщо завалити зарослу ділянку старими картонними коробками з-під доставок, а зверху накинути скошеної трави чи гілок, рослина перепріє в суцільній темряві.
Ще один варіант для тих, хто не хоче зайвий раз махати руками, — створити жорстку конкуренцію. Зруйнувати монополію пирію можна, засіявши територію гірчицею, вівсом або горохом. Вони ростуть значно швидше, затуляють сонце, а їхнє коріння виділяє речовини, від яких пирію стає дуже незатишно, і він поступово зникає.
Ну а якщо цей упертий бур’ян оселився десь на задньому подвір’ї, можна не вдавати із себе затятого аграрія. Регулярна зустріч із газонокосаркою творить дива. Трава не витримує частого скошування, стає м’якшою і непомітно перетворюється на щільний зелений килим, який майже неможливо витоптати. Зрештою, з природою не обов’язково битися на смерть. Іноді достатньо трохи схитрувати або просто перестати звертати на неї увагу.
Коментарі