Закинув бульбу в лунку, загорнув землею — і чекай, поки виросте. Але ж на практиці часто виходить інакше: спину навесні зірвали, літо з сапою відбігали, а восени замість добірного врожаю викопуємо якийсь дрібний горох. І проблема тут далеко не завжди в поганому сорті чи примхах погоди. Найчастіше врожай губиться ще на самому старті, через наші ж недогляди.
Помилка перша: кислий ґрунт
Взагалі-то картопля — культура не надто примхлива. Вона цілком нормально ставиться до слабкокислих ґрунтів із pH від 5,0 до 6,0. Ба більше, саме в такому середовищі вона непогано очищається від збудників парші. Але ж є нюанс. Якщо рівень кислотності нижче 5,5, починає погано засвоюватись підживлення.
Як зрозуміти, що земля «кислить», якщо у вас немає бажання гратися в хімічну лабораторію? Достатньо подивитися під ноги. Якщо по краях ділянки ростуть хвощ, щавель чи мох — це воно. Для тих, хто любить точність, у садових магазинах недорого продаються індикаторні смужки.
Що робити якщо ґрунт кислить? Восени, під перекопування, додають доломітове борошно — 200 грамів на квадратний метр, змішуючи з верхнім шаром. А навесні, прямо під час посадки, в кожну лунку йде 2-3 столові ложки звичайного попелу. Він і розкислює, і дає калій. Якщо ґрунт піщаний, попелу можна сипнути трохи більше, бо з піску все корисне вимивається швидше.
Помилка друга: бульби з льоху прямо в землю
Витягли холодну, бліду картоплю з темного погреба за день до посадки і наступного ранку посадили її в землю. З тонкими білими ниточками паростків, які обламуються ще в руках.
Тижнів зо два така бульба просто лежить у землі, намагаючись зрозуміти, що взагалі сталося.
Ті, хто не лінується, займаються яровизацією. Звучить як термін з підручника, але на ділі це просто пророщування на світлі. За 3-4 тижні до посадки картоплю розкладають в один шар при температурі 12-15 градусів. Світло має бути розсіяним. Тоді з’являються міцні зелені паростки завдовжки сантиметр-два. Саме зелені. Білі не мають сенсу, вони надто крихкі. Як наслідок, сходи з’являються тижнів на два раніше, кущі виростають рівними, і в них більше часу для набору маси.
Помилка третя: пуста лунка без добрив
Перші кілька тижнів бульба харчується виключно власними внутрішніми запасами. Але потім ресурси закінчуються, і їй потрібно щось тягнути з ґрунту. Якщо ґрунт порожній, ріст зупиняється рівно в той момент, коли рослині критично необхідно набирати силу.
Досвідчені люди організовують кожній бульбі стартовий набір. Жменя перегною або компосту (десь об’ємом із кулак), ті самі 2-3 ложки попелу, якщо ґрунт кислий, і трохи комплексного весняного добрива типу нітроамофоски. Перемішуєте все це із землею на дні лунки. Картопля не повинна лежати прямо на хімії, інакше будуть опіки. Оцей мікс перекриває її потреби на перші півтора місяця. Перегній дає азот, попіл — калій і кальцій, а комплексне добриво допомагає кореневій системі.
Помилка четверта: глибина і схема посадки
Садити скрізь однаково глибоко — погана ідея. Якщо ґрунт легкий і пухкий, можна закопувати на 10-12 сантиметрів. Але якщо це важка глина, то максимум вісім, інакше бульбам буде холодно і розвиток загальмується.
І про схеми посадки. Коли кущі ліплять один до одного, вони починають битися за світло та їжу, і в результаті ми маємо дрібний горох замість нормального врожаю. Відстань у 35 сантиметрів між рослинами та 70 сантиметрів між рядами — це той простір, де земля встигає прогрітися, кущі дихають, а людям потім зручно це все підгортати.
Тобто, врожай збільшується не стільки завдяки якимось секретним підживленням, скільки тому, що рослині просто перестають заважати рости.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!