Як укрити на зиму великолисту гортензію, щоб улітку вона квітла

Усі гості нашого саду неодмінно захоплюються моїми великолистими гортензіями й часто питають, як мені вдається досягти такого розкішного цвітіння. Мій головний секрет — це правильна зимівля.

Я виросла на півдні, де гортензії зимують без будь-якого укриття. Тому для мене стало неприємним сюрпризом, що там, де зими холодніші, виростити великі рясноцвіті кущі не так уже й просто. Адже квіткові бруньки ці рослини закладають ближче до осені на кінцях пагонів, і якщо за зиму вони вимерзнуть, то цвісти наступного сезону кущ уже не буде. Хіба що ремонтантні (ті, що цвітуть повторно) сорти дадуть трохи квітів пізніше, на нових приростах.

У нас без укриття великолиста гортензія зимує хіба що на узбережжі, як-от в Одесі, — там вистачає мульчі біля основи та шматка агроволокна на випадок сильного морозу. Бруньки витримують приблизно до −18, а такі морози навіть на Закарпатті трапляються приблизно щодругої зими, у Києві чи Харкові — більшість зим.

Яких я тільки способів не перепробувала! Споруджувала укриття з плівки та руберойду, натягувала нетканий покривний матеріал на дуги. Пробувала й листям засипати, причому спеціально мішками привозила з лісу дубове — воно перепріває значно повільніше за березове. Але результат усе одно не тішив: більша частина квіткових бруньок гинула. Зрештою я все-таки виробила методику, яка допомагає мені зберегти їх неушкодженими.

Обрізаю листя

Я беруся до справи напередодні нічних осінніх заморозків. У центрі України це зазвичай друга половина жовтня. Спочатку обрізаю з кущів усе листя. Якщо вкрити гортензії разом із листям, воно почне гнити, а через це можуть постраждати й самі пагони. Я залишаю лише квіткові бруньки на кінцях гілок, у найгіршому разі — два маленькі листочки, які їх захищають.

Гілки при цьому не вкорочую: зріжеш кінчик — зріжеш майбутню квітку.

Зв'язую та пригинаю

Після того як листя обрізано, зв'язую пагони разом по кілька штук. Великі пучки робити не варто — їх буде важко пригнути. Цілком достатньо стягнути гілки по 3-4. Для цього я використовую не мотузку, а старі непотрібні колготки: з них виходять м'які еластичні зав'язки, які не травмують рослину.

На наступному етапі гортензії треба пригнути якнайнижче до землі. З деякими сортами це вдається зробити без зусиль, а в інших пагони можуть виявитися надто здерев'янілими, і пригинати доведеться в кілька етапів: спочатку злегка, потім усе сильніше, ближче до землі.

Щоб закріпити гілки в такому положенні, використовую металеві гачки. Їх можна зігнути зі зварювальних електродів або купити готові в садовому центрі. Робиться це просто: пропускаю гачок під зав'язку, як у петлю, і якнайглибше устромляю його в землю.

Засипаю та вкриваю

Коли гортензія укладена, її можна на деякий час просто накрити нетканим матеріалом — адже сильних морозів у жовтні, зазвичай, ще не буває. А коли нічні морози стають постійними й земля починає підмерзати, я знімаю агроволокно та засипаю рослини або сухим торфом, або легким ґрунтом. Основу куща присипаю злегка: здерев'янілі основи пагонів не такі чутливі до морозів, як ніжні кінчики.

Потім я ставлю над кущем дуги й знову натягую нетканий укривний матеріал, а поверх нього — плівку від дощу та мокрого снігу, але так, щоб вона не закривала торці й укриття провітрювалося. У такому вигляді мої гортензії й зимують.

Навесні

Навесні спочатку знімаю плівку та нетканий матеріал, розгрібаю землю, а потім знову накидаю на дуги агроволокно й залишаю таке полегшене укриття, поки не минуть зворотні заморозки: пробуджені бруньки їх уже не витримують. Якщо якісь кінчики все ж підмерзли, їх достатньо зрізати до першої живої пари бруньок.