Герань, алое та фікус: чому бабусі тримали на вікнах саме ці рослини

Червона «герань», колючий столітник і фікус у кадці — таке підвіконня пам'ятають майже всі. Набір не випадковий: у шкільному підручнику домоводства, виданому в Києві 1961 року, алое, герань і фікус стоять у списку найпоширеніших кімнатних рослин. Усі три роками живуть у звичайній квартирі та пробачають забутий полив. І в кожного є своя історія, про яку вікні мало хто здогадувався.

Бабусина «герань» родом із Південної Африки

«Герань» на вікні — пеларгонія. Її дикі предки ростуть на півдні Африки: першу таку рослину знайшли в Капській провінції у 1689 році й відправили до Голландії.

Геранню її звуть за старою звичкою. Карл Лінней помістив ці рослини в один рід із геранню, і лише 1789 року пеларгонії виділили окремо. Справжня герань — її родичка, по-українськи «журавець».

А в нас кімнатна пеларгонія має й своє ім'я — калачики. Так її називає словник української мови, а в Олеся Гончара в маленьких віконцях видніються «горнятка з розквітлими червоними калачиками». Понад сто років тому, у словнику Грінченка, калачиками звали ще лише дику мальву.

Одну «герань» тримали кілька поколінь

Цінували її за квіти: пеларгонія цвіте все літо, а багато сортів — і взимку. Листя в неї пахне, і цей запах багато хто пам'ятає з дитинства. Пересохлу землю вона переносить нормально.

А розмножується зрізаним пагоном, живець укорінюється за 6-8 тижнів. Тому старий кущ міг давно загинути, а його «нащадки» жили в дочок, онучок і сусідок — рослину оновлювали живцями.

Живці найнадійніше брати навесні або наприкінці літа. У склянці з водою корінці теж з'являться, але в землі живець приживається краще, у воді стебло може загнити.

Як тримати пеларгонію взимку

Взимку їй потрібне найсонячніше вікно, на північному вона цвіте погано. Ставити її краще подалі від батареї. Прохолоди вона не боїться — багато сортів цвітуть і при 7-10 °C, аби не було морозу. Підходить і звичайна кімнатна температура, а вночі біля вікна їй добре на кілька градусів прохолодніше, ніж удень.

Поливають узимку рідше, даючи землі просохнути. Підживлюють раз на місяць, а якщо кущ не цвіте — не підживлюють зовсім. Наприкінці зими стебла витягуються й оголюються, у березні їх обрізають на половину або дві третини, і за кілька днів пеларгонія знову починає рости.

Столітник на батьківщині цвіте кожної зими

Колючий «столітник» — алое деревоподібне. З часом він перетворюється на кущ із кількома «головами», а по краю листя в нього світлі зубці. На батьківщині, на сході Південної Африки, такий кущ виростає до 2-3 метрів. З пеларгонією вони земляки, і до Європи столітник теж потрапив через Голландію — навіть раніше за пеларгонію, ще в 1670-х.

Ім'я «столітник» він отримав тому, що в кімнатах цвіте дуже рідко — казали, раз на сто років. А на батьківщині алое деревоподібне рясно цвіте кожної зими (там вона припадає на травень — липень).

Вдома він теж цвіте взимку, але нерегулярно й зазвичай коли рослина вже стара та велика. Тож столітник, що зацвів через сорок років після посадки, — старий кущ, якому пощастило. Шанс більший у того, що стоїть на сонячному вікні.

Чому столітник був у всіх

Він запасає воду в м'ясистому листі й спокійно росте, якщо про полив забули. А ділиться легко, біля основи ростуть паростки-«дітки», а зламану гілку достатньо добу підсушити й посадити просто в землю — у воді її вкорінювати не потрібно, лише поливати потроху. Так один кущ, що розрісся, ставав кількома.

Як поливати столітник і чому він червоніє

Від весни до початку осені його поливають, коли підсохне верхній шар землі. Восени та взимку — так, щоб земля була ледь вологою; якщо листок схуд і зморщився, час полити. Стояти у воді корінню не можна — від переливу алое гниє, краще недолити. Горщик потрібен із великими отворами внизу та пухкою землею для сукулентів.

Місце — найсонячніше вікно, а горщик час від часу повертають, щоб світло падало з усіх боків. Якщо на яскравому сонці листя почервоніло, це захист, у ньому накопичується червоний пігмент, який береже листок від надлишку світла. Сонце столітникові все одно потрібне.

З фікуса колись робили гуму

Фікус каучуконосний у природі — величезне дерево тропічної Азії. Його латинська назва elastica — від молочного соку, з якого добували каучук. Із середини XIX століття «індійським каучуком» торгували, а наприкінці того століття його вивозили сотнями тонн на рік. Потім його витіснив каучук гевеї — бразильського дерева, яке висадили плантаціями в Азії, і близько 1920 року торгівля фікусовим каучуком зійшла нанівець.

Від «міщанства» — до затишку

Вдома фікус брав розміром — один великий кущ із глянцевим листям прикрашав кімнату. Але слава в нього була непроста. Після революції кімнатні квіти, і фікус передусім, сварили як символ міщанства та старого життя — щоправда, тримати їх не перестали. Від середини 1930-х квіти стали ознакою затишного дому, а до 1950-х — його обов'язковою частиною, і фікус разом із ними.

Хтось досі пам'ятає, як фікус у важкій кадці, яку пересували вдвох, під Новий рік поступався місцем ялинці й переїжджав у куток.

Як тримати фікус

Фікусу потрібне яскраве розсіяне світло, без пекучого сонця після полудня, але й із тінню він мириться — тому підійдуть і місце подалі від вікна, і північне підвіконня. Холод нижче 13 °C і протяги йому не підходять, а переставляти його без потреби не варто — він любить стояти на одному місці.

Якщо фікус скидає листя, причина зазвичай у переливі, різкому похолоданні або холодному протязі — наприклад, узимку біля відчиненої кватирки. Пожовтіти й опасти парі нижніх листків — нормально. Щоб не перелити, від осені до кінця зими його поливають рідше. Пил із листя знімають вологою м'якою ганчіркою або губкою.

У кімнаті фікус зазвичай тримають заввишки до трьох метрів, а форму задає обрізка. Якщо обрізати головні гілки, кущ стане густішим, без обрізки — витягнеться високим вузьким деревом. А новий фікус, як і раніше, отримують із живця або відводка.

Який із трьох підійде вашому вікну

Секрет бабусиного підвіконня — у практичності: ці рослини витримували життя у звичайній квартирі й розмножувалися без магазину. Обирати їх і зараз варто залежно від вікна. Сонячне підвіконня — для пеларгонії та столітника. Північне вікно або місце в глибині кімнати — для фікуса. А живець, як і раніше, можна попросити в сусідки.