Восени олеандр заносять із балкона або з двору в дім, і невдовзі на ньому з’являються жовті листки. Найчастіше так рослина реагує на зміни, адже в неї змінилися світло, тепло й полив. Рідше винні шкідники. Є й бактеріальна хвороба, опік листя, через яку хворий олеандр краще одразу викинути. Але вона трапляється на півдні Європи, а в Україні її немає.
Жовтіє нижнє листя — найчастіше річ в умовах
Нижнє листя дорослого олеандра з часом старіє, жовтіє й опадає саме. Якщо таких листків один-два, рослина просто оновлюється. Якщо жовтіють одразу кілька, зазвичай винне перезволоження або холодний протяг.
Якщо олеандр раптом скидає ще зелене листя, це шок від різкої зміни. Так буває, якщо з холодного балкона його одразу ставлять у теплу кімнату.
На вулиці олеандр може стояти приблизно до середини жовтня, а в дім його заносять якомога пізніше, але до заморозків. Перед цим варто оглянути листки з обох боків, щоб не занести в дім шкідників.
Зимувати йому краще у світлому й прохолодному місці. Баварська садова академія радить тримати олеандр у діжці при 4-8 °C (наприклад, на веранді або заскленому балконі, де не буває морозу) і провітрювати приміщення. Що менше світла, то прохолодніше має бути. У теплій кімнаті далеко від вікна олеандр витягується, а нове листя в нього росте дрібним і блідим.
Як по листю відрізнити перезволоження від пересушування
В обох випадках листя поникає і може опасти, але виглядає по-різному. Від зайвої води воно жовтіє. Від нестачі води скоріше зморщується й темніє, причому никнуть гілки по всьому кущу одразу.
Взимку в прохолоді олеандр п’є мало, і найчастіше його губить перезволоження. Поникле листя сприймають як ознаку нестачі води й поливають ще. Перевіряйте землю раз або два на тиждень і поливайте, коли вона підсохне зверху. А при 4-6 °C зазвичай вистачає поливу раз на 2-3 тижні. Зайву воду з піддона зливають. Що більше тепла й світла отримує рослина, то більше води їй потрібно.
Шкідники на листі і стеблах
Якщо листя жовтіє не знизу, а врозкид, і на ньому щось є, переверніть листок і подивіться на стебла.
- Щитівка виглядає як дрібні (1-2 мм) круглі білуваті або коричневі горбочки, які не рухаються. Якщо шкідників багато, листя жовтіє й в’яне. Горбочки стирають мокрою губкою або відтирають щіткою з теплою мильною водою, потім змивають чистою, прикривши землю пакетом, щоб мильна вода не потрапила в горщик. Чищення повторюють кілька разів із проміжком 3-5 днів, бо молоді личинки ховаються під щитком і виповзають пізніше. Сильно заселену гілочку простіше зрізати.
- Борошнистий червець схожий на грудочки білої вати на стеблах і в пазухах листків. Його знімають вологим ватним тампоном, а саму рослину очищують так само, як від щитівки.
- Олеандрова попелиця яскраво-жовта, з чорними ніжками, сидить щільними купками на молодих пагонах. Після неї листя липке, а потім вкривається чорним нальотом. Попелицю змивають сильним струменем води, а найбільш заселені верхівки обрізають.
- Павутинний кліщ у теплому сухому повітрі може завестися майже на будь-якій кімнатній рослині. Спочатку на листі з’являються дрібні світлі крапки, потім листок втрачає блиск, жовтіє й опадає, а між листям і стеблом іноді видно тонку павутинку. Щоб перевірити, струсніть листок над білим папером, і кліщів буде видно як дрібні рухливі крапки. Рослину регулярно й рясно обмивають водою, особливо нижній бік листків.
Темні крапки й нарости на гілках
В олеандра буває бактеріальна хвороба, за якої на стеблах, корі, бутонах і листках з’являються здуті вузлуваті нарости (її називають бактеріальним раком олеандра). Починається вона з темних крапок на листках, потім таке листя опадає. Уражені гілочки часто засихають, але сам кущ від цього зазвичай не гине, особливо якщо вчасно вирізати хворі пагони.
Бактерії переносяться з бризками води, руками та інструментом і потрапляють у рослину через свіжі зрізи. Тому хворі пагони вирізають у суху погоду й не поливають олеандр зверху по листю. Лезо секатора перед кожним зрізом занурюють у розчин хлорного відбілювача (1 частина на 4-9 частин води), щоб не перенести бактерії на здорову гілку. Зрізане викидають подалі від інших рослин.
Обрізають олеандр у рукавичках, бо сік у нього отруйний і не повинен потрапляти на шкіру, у подряпини та очі.
Опік листя, через який олеандри викидають
Цю хворобу викликає інша бактерія. Вона оселяється в судинах, якими до листків іде вода, і закупорює їх. Переносять її комахи, які смокчуть сік із цих судин, у Європі передусім слинява пінниця. Лікування немає. Ні обрізування, ні засоби від комах рослину не рятують, і за кілька років вона засихає.
В Європі ця хвороба є в Італії (найбільше на півдні), у Португалії, на Балеарських островах і Корсиці. В Україні її немає, вона внесена до карантинного списку.
Впізнати її можна за тим, як сохне листок. Спочатку жовтіє край або кінчик листка, межа жовтого із зеленим хвиляста, потім край буріє, а жовтизна повзе до середини. Спершу так сохне одна гілка, решта стоїть зелена, а влітку в спеку хвороба поширюється швидше. Полив не допомагає. Якщо ж олеандр просто пересох, навпаки, никне весь кущ одразу, а після поливу оживає.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!